Военно - польовий бізнес

Її ініціатори і не думають запитувати думку верхів із цього приводу, вони просто заробляють гроші. Журналісти називають таке военно - комерційне явище контрабандою, хоча цей термін в класичному розумінні застосовується у разі незаконного переміщення товарів через державний кордон, якому між Україною і самозваными державними утвореннями бути не може. Проте суть не в термінології.

Відсутність чіткої позиції Києва відносно стосунків з терористичними організаціями "ЛНР" і "ДНР" бачимо на прикладі двох донбасівських областей.Якщо на Донетчине офіційний режим перетину лінії розмежування все ще діє в декількох пунктах пропуску, то на Луганщині пересування на окуповану територію за ініціативою обласної влади повністю заблоковане. Але навіть жорстка блокада не дає гарантії повного припинення торгівлі з самозваными республіками. Причина в тому, що торгують саме ті, хто повинен цю комерцію блокувати.

Наведемо лише два виразні приклади неофіційної торгівлі з "ЛНР", в якій брали участь різні силові структури України. Оскільки далеко не усі бійці займаються на війні комерцією, і багато хто дійсно захищає суверенітет України, назви підрозділів не конкретизуємо. Хоча з'ясувати їх легко можуть навіть далекі від бойових дій користувачі Інтернету.Відразу уточнимо, що не усі бійці займаються на війні комерцією, багато хто захищає суверенітет України, ризикуючи, а іноді віддаючи життя за свою країну, тому приведені факти не варто використовуватися для широких узагальнень.

"Мурашки" на мосту

У ніч на 16 червня підрозділ, що має певне відношення до СБУ, затримав в Станиці Луганською вісім вантажівок з алкоголем і продуктами, що рухалися у бік передової. Супроводжував вантаж боєць міліційного батальйону "Чернігів". Це затримання вилилося в гучний конфлікт, що трохи не закінчився стрільбою. ZN.UA вдалося з'ясувати його передісторію.

Крайній український блокпост в Станиці—той, що біля напівзруйнованого моста через Сіверський Донець—контролював міліційний батальйон "Чернігів". У цій місцевості практично щодня тривають перестрілки, але в період затишшя міліціонери примудрилися домовитися з бойовиками про загальний бізнес.В результаті таких домовленостей вантажівки з продуктами, які за документами призначалися для торгових точок Станиці, у супроводі міліції серед ночі під'їжджали до напівзруйнованого моста, рух через який офіційно закритий. Увесь товар вивантажували на українській стороні, а далі носильники з числа місцевих жителів (т.з. мурашки) переносили його через напівзруйнований міст на протилежний берег. За ніч таким чином в "ЛНР" переправляли декілька десятків тонн вантажу, який на автомобілях доставляли в Луганськ. Ціни на продукти в самозваной республіці вище українських в два - три рази, тому прибуток від нехитрої бізнес - схеми чимала. Переправляти вантаж на окупований берег неможливо без відома підрозділів Збройних сил України, що дислокуються в Станиці. Їх командування мовчало, оскільки теж отримувало свою долю.

У кінці весни під час планової ротації в Станицю Луганську заїхала нова військова бригада—128 - я із Закарпаття. Вона поставила питання руба—ніякого бізнесу з ворогом, що обстрілює нашу територію, бути не може. На жаль, їх принциповість не витримала випробування часом—її вистачило лише на декілька тижнів, до узгодження відсотка з комерції. А далі все пішло за колишньою схемою і тривало аж до 16 червня.

Відразу після затримання вантажівок місце дислокації наближеного до СБУ підрозділу оточили бійці "Чернігова" і 128 - й бригади (останні навіть приїхали на своїй бронетехніці) і зажадали відпустити вантаж. Словесне протистояння чи не переросло в озброєне, і тільки коли на місце прибув викликаний з Новоайдара силовий підрозділ СБУ, сторони розійшлися мирно.

Інцидент став останньою краплею, після якої міліційний батальйон "Чернігів", що стояв на самому "передку", вивели з Луганської області. Після гучного скандалу переправлення вантажу через напівзруйнований міст припинилося. Проте, враховуючи те, що військова бригада прибула в Станицю із західної області, межуючої з чотирма країнами ЄС (бізнес на контрабанді тут успішно ведуть представники усіх силових структур), можна не сумніватися—комерційне затишшя носить тимчасовий характер.

Човниковий бізнес

Другий приклад торкається Новоайдарского району Луганської області. Лінія розмежування тут також проходить по Сіверському Дінцю. Правий берег контролює Україна, лівий—під бойовиками. Приблизно за 15 км від Трехизбенки, між селами Лобачево (лівобережжя) і Жовте (правобережжя), здавна працює поромна переправа. Течія річки тут повільна, а ширина русла всього метрів двадцять.Досі біля технічної споруди можна побачити таблицю з цінами за переправу, що діяли в довоєнний час.

На правому березі за кущами влаштований опорний пункт бойовиків, на лівому стоять українські війська. Відстань між ними по прямій—менше 100 метрів. Активних бойових дій в цьому місці немає, зате є можливість непогано запрацювати—досить лише погоджувати нові тарифи за перетин річки. Після досягнення таких домовленостей переправа, яка рішенням обласної влади мала бути демонтована, відновила свою роботу. З тією різницею, що тепер через річку рухаються не пором, а човни.

І вдень, і вночі в Лобачево і Жовте з'їжджаються по декілька сотень легковичків і мікроавтобусів. На правий берег човнами переправляють продукти, алкоголь, тютюн і тому подібне, а у зворотному напрямі переважно пливуть люди. Документів не перевіряють, оскільки офіційного пункту пропуску тут немає.У цій місцевості неодноразово з'являлися диверсійно - розвідувальні групи бойовиків : вони вступали у бій з українськими силовиками або закладали вибухівку, на якій підривалися мирні жителі. Проте для наших військових, які повинні забезпечувати непорушність лінії розмежування в районі переправи, це не аргумент.

Я особисто побував на переправі біля Лобачево і на власні очі бачив на правому березі озброєного бойовика, а на лівому—командира 92 - й бригади, яку часто ставлять в приклад іншим військовим підрозділам. Непомітно під'їхати до переправи неможливо—усі підступи контролюються українськими військовими, тому до приїзду сторонніх осіб тут були готові. Проте декілька легковичків, що просідали під вагою завантажених продуктів, сховати не встигли…

Після того, як фото - і відеоматеріали з місця переправи потрапили в Генпрокуратуру, керівництвом бригади зайнялися військові правоохоронці.Сама переправа поки що не діє, підступи до неї заблоковані—це підтверджують місцеві жителі. Але чи надовго? Сіверський Донець став лінією розмежування на декілька сотень кілометрів, його течія у багатьох місцях повільна, а русло відносно вузьке, і те, що неофіційна торгівля з сепаратистами незабаром поновиться у іншому місці, не викликає ніяких сумнівів.

Чи можна хоч би мінімізувати процес неофіційної торгівлі з самозваными республіками? Теоретично—так. Якщо, наприклад, щомісячно проводити ротацію підрозділів, що дислокуються на самому "передку". Певній частині наших військових потрібна не лише психологічна реабілітація після бойових дій, але і щеплення від комерційної "бацили" перед відправкою на фронт.

Досвід західних областей України показує, що повністю викоренити контрабанду неможливо навіть там, де з протилежного боку межі стоять, здавалося б, непідкупні структури країн Євросоюзу. На Сході країни ситуація дещо інша. Тут про "бізнес" доводиться домовлятися не з колегами із споріднених митних або пограничних служб, а з терористами, які обстрілюють нашу територію і вбивають людей. У тому числі бійців тих самих підрозділів, що стоять на переправі або біля зруйнованого моста. Їх прагнучих заробітку на війні бойових побратимів цей факт не зупиняє…

Володимир Мартін "Дзеркало тижня"