SOS! Люди, допоможіть!

Я є депутатом міської ради вже чотири скликання підряд. Весь цей час у мене був один виборчий округ—на Водопої, де, власне кажучи, я народився і прожив усе своє життя. Мінялися межі округу, мінялася система виборів, але я ніколи не кидав своїх виборців, не змінював ім. Я завжди намагався допомагати своїм землякам, сусідам, водопойцам.

У мене на окрузі дві школи—сорок друга і п'ятдесят шоста. Немало часу і зусиль мені довелося витратити на те, щоб відновити обгороджування по периметру територій шкіл.Скажете, нісенітниця?! Категорично не згоден! Адже шкільне обгороджування—це одно з необхідних умов безпеки дітей, гарантія того, що шкільна територія не перетвориться на прохідний двір, що тут не вигулюватимуть собак, не будуть кучковаться сумнівні асоціальні особи, не влаштовуватимуть свої «вечірки» наркомани і алкоголіки. Більше того, території цих шкіл виходять на проїжджу частину вулиці Електронної, де, після капітального ремонту дороги, різко підвищилася інтенсивність руху транспорту. На жаль, тут не раз відбувалися нещасні випадки, коли діти з території школи несподівано вибігали на дорогу. Адже не завжди дорослі можуть контролювати дітей—і на змінах, і коли ті повертаються додому після уроків. Було зрозуміло одно—щоб надалі уникнути трагедій, необхідно надійно захистити території шкіл, особливо з боку проїжджої частини.

Вирішити питання з обгороджуванням ООШ - 56 і ООШ - 42 вдалося не відразу. Для цього знадобилося декілька років. На це були потрібні сотні тисяч гривен, а достукатися до чиновників виявилося дуже складно. Скільки разів я звертався до директора міського департаменту фінансів В.Бондаренко, до начальника управління утворення А.Деркач... Спасибі колегам - депутатам Ю.Мостовому, А.Бернацкому, усій бюджетній комісії міськради попередньої міськради, тодішньому міському голові Ю.Гранатурову, які зуміли знайти необхідні засоби у бюджеті. Спочатку ми вирішили питання з огорожею школи №56, а потім—влітку минулого року—завершили відновлення обгороджування навколо території школи №42. Спасибі її директорові Л.Бондаревой і батьківській громадськості, яка своїми силами допомогла відновити частину огорожі. До речі, і з бюджету міста на ці цілі було виділено більше 100 тис. грн

Ми щиро раділи—нарешті - те безпека дітей забезпечена. Скільки ми чули слів вдячності від батьків, від жителів мікрорайону. Усі раділи. Але не тут - те було...

Перші «дзвіночки» прозвучали незабаром після завершення ремонту—у липні минулого року. У ніч на 9 липня невстановлені вандали розбили три залізобетонні секції огорожі. Тоді охоронці школи зафіксували держномер автомобіля, водій якого завантажив і вивіз розбиті секції. Ми звернулися в міліцію. І що ви думаєте? Там заявили, що винні не виявлені, а водій, що потрапив у поле зору шкільної охорони «просто» вивозив шматки бетону, що сподобалися йому, для особистих господарських цілей. Оригінальна реакція правоохоронців, чи не так?

Далі—більше. Відчувши свою безкарність, в ніч на 17 липня вандали пошкодили ще дві бетонні секції огорожі.У серпні—ще, а потім—і у вересні... У результаті було пошкоджено 8 секцій. Ми зверталися в Ленінський райвідділ і до начальника міськуправління міліції А.Гаспарову з вимогою встановити і притягнути до відповідальності осіб, що вчинили це протиправне діяння. Проте міліція, як повелося, нікого не знайшла. Так, власне кажучи, мабуть, особливо і не шукала.

Бачачи усе це, я звернувся до начальника управління утворення А.Деркач з пропозицією встановити у нещасливої ділянки огорожі школи №42 камери відеоспостереження, щоб забезпечити його збереження—комунального майна, в яке були вкладені чималі бюджетні гроші. Здавалося б—простіше простого, адже частина обгороджування школи №42 уздовж вул. Електронної, яку так «полюбили» вандали, виставлена по прямій лінії, і при такій конфігурації досить буквально двох камер відеоспостереження, щоб забезпечити її збереження. Скажу більше:я домовився з сусіднім магазином, щоб забезпечити електропостачання камер, запропонував надати безвідплатну допомогу з боку підприємства, засновником якого я є...

Але чиновники до моїх пропозицій віднеслися, скажімо так, без ентузіазму.

Апофеоз «огорожною» історії настав в новорічну ніч з 31 грудня на 1 січня, коли вандали, увірувавши у свою абсолютну безкарність, знищили більше 40 (!) залізобетонних секцій огорожі школи №42 з боку вул. Електронної. Сторож школи, в якій вчиться майже тисяча дітей, побачив страхітливі наслідки цього новорічного погрому тільки днем 1 січня. Він подзвонив в райвідділ і викликав поліцію. Але правоохоронці навіть не визнали за потрібне приїхати на місце злочину. До речі, і начальник управління освіти не зволила приїхати, щоб подивитися на подію. Поліція і чиновники банально самоусунулися...

Для мене, як для депутата міськради і місцевого жителя, новорічні свята були зовсім зіпсовані. Точно так вони були зіпсовані для сотень, якщо не тисяч жителів мікрорайону. Такій дикості, такого масштабного, такого, що викликає і, головне, безкарного вандалізму тут, напевно, ще не бачили.

Можливо, хто - те байдуже зниже плечима: подумаєш, мовляв, який - те огорожа. Але це не просто огорожа. Це цинічне знищення комунального майна, в яке вкладені чималі гроші, це демонстрація байдужості і безсилля поліції і міської влади, свідоцтво нездатності забезпечити порядок в містечку. Це—підривання авторитету місцевого самоврядування. Нарешті, це питання безпеки дітей. І це найголовніше!

Байдуже відношення до того, що відбувається мене просто потрясло.Пани чиновники і правоохоронці, де ваша совість і професійна гордість?! Невже вас вистачає тільки на те, щоб роздувати щоки і писати відписки? Мої виборці, як і я сам, до глибини душі обурені таким, що відбувається. Люди запитують: навіщо нам така безпорадна влада?

Хочу звернутися до усіх николаевцам: друзі, не будьте байдужими, стежте за тим, що відбувається навколо вас. Зі свого боку я готовий виплатити пристойну винагороду будь-кому, хто дасть корисну інформацію, яка допоможе встановити і упіймати негідників, що знищили шкільну огорожу. Ви можете звернутися до мене по тел. 24-11-05, 24-01-15 або за адресою вул. Чигрина, 242в в робочий час. Конфіденційність гарантується.

І ще. Люди, не будьте байдужими.Невже побачивши, як кого - те вбивають, ви теж пройдете мимо? А ви не боїтеся, що після цього ви можете виявитися наступною жертвою?!

Так давайте ж разом наводити лад в нашому рідному місті!

Анатолій Дюмин

потомствений николаевец в шостому поколінні

депутат міської ради

почесний громадянин м. Миколаєва.