А віз і нині там...

А суть історії така.

Вже 15 років я є депутатом міськради. Раніше на моєму виборчому окрузі знаходилися дві великі школи і чотири дитячі сади. Сади взуттєвої фабрики і конденсаторного заводу після приватизації цих підприємств перейшли в приватні руки і закрилися. Залишилися тільки два комунальні дитсади: №17 і №66. Вирішується питання про те, щоб передати місту один з раніше приватизованих садів і відновити його роботу. Але це окрема історія. А доки саду (тепер вони називаються дошкільні учбові заклади, але суті це не міняє) на окрузі по - колишньому два.

Для мене школи і дитсади завжди були пріоритетом в депутатській роботі. Склалося так, що значно більше засобів нам вдалося знайти для дитсаду №17.Другий садок ми теж не забували, але саме сімнадцятому приділяли максимальну увагу.

Під час виборчої кампанії минулої осені я провів більше 70 зустрічей з виборцями. І на зустрічах, на мій величезний подив, людей, у яких раніше не було претензій до роботи саду №17, немов прорвало: скарги посипалися одна за одною. Не на школи, в яких навчається в рази більше дітей, не на дитсад №66, а саме на сімнадцятий.

Я був не просто здивований–шокований. Скільки засобів вкладалося в сад, скільки я йому допомагав–батьки знають не з чуток. Він розташований у віддаленому мікрорайоні, на Водопої, але завдяки спільним зусиллям депутатського корпусу, міських чиновників, трудового колективу і батьківської громадськості, ми привели сад в такий стан, що його можна вважати еталоном для багатьох інших садів.За рахунок бюджету перестилає дах, замінені вікна, сад захищений залізобетонною огорожею, забезпечується меблями і інвентарем, прилегла територія заасфальтована. Я, як депутат, не раз за власні засоби купував для нього найнеобхідніше, діти тут забезпечені безкоштовним екологічно чистим медом, який я привожу з пасіки на Кинбурне. Я регулярно з'являвся в саду, поздоровляв дітей, батьків і трудовий колектив зі святами, дарував подарунки. Ми з депутатськими помічниками буквально жили потребами саду. Ми знаємо кожного працівника, багато батьків і дітей.

Я завжди шанобливо відносився до його завідувачки, людини з великим стажем роботи. Тим дивовижніше для мене було почути масові претензії з боку жителів округу в її адресу. Підкреслюю, не на адресу вихователів і персоналу–до них якраз претензій немає, а саме на адресу керівника. Зокрема, до мене поступили скарги жителів багатоповерхових будинків по вул.Космонавтів, 132, 134, 138г, 148, будинків №№ 68, 70 по вул. Електронної і ряду інших. Уразило, що матері - одинаки, що виховують по 2-3 дітей, не можуть влаштувати свою дитину в цей сад. Так, двом нужденним сім'ям в 2015 р. влаштуватися в цей сад я допоміг, але цього украй недостатньо. Батьки дітей говорять про негатив, що їх приймають відверто недоброзичливо, вимагають гроші нібито на зміцнення матеріально - технічної бази, озвучуються серйозні суми. І це на один - дві людини. Це масово!

Звичайно, я не прокурор, але визнав своїм боргом розібратися в ситуації і звернувся до зав. дитсадом з проханням надати для аналізу список дітей, що поступили в сад в 2015 р. Вона мені в цьому категорично відмовила.

Я обурився: як же так, я–депутат цього округу, сад–комунальний і фінансується з бюджету міської общини, бути повноважним представником якої мені довірили виборці.І раптом з'ясовується, що список дітей з адресами–секретна для депутата інформація. Дозвольте, це що, державна таємниця? Или, можливо, комерційна, особливо якщо врахувати ті суми, які мені називали батьки? Чому - те в школах від мене не приховують інформацію про першокласників або, скажімо, випускників. А тут…

Відмова мотивується тим, що це–персональні дані. Але ж такі дані фігурують в дуже багатьох рішеннях міськради, міськвиконкому, в депутатських запитах. І взагалі, як депутати можуть використати персональні дані на шкоду їх власникам? Та ніяк!

Значить, логічно припустити, що від депутатів хочуть що - те приховати. Що саме?

Я письмово звернувся до начальника управління утворення А.И.Деркач. І отримав аналогічну відмову.Тоді я пішов до неї на особистий прийом, в її приймальню з двома секретарками і кабінет - музей, чого навіть я, бізнесмен, людина забезпечена, дозволити собі не можу. Там мені півгодини доводили, що я не правий. Я не погодився і запропонував: раз вже ви уникаєте перевірки черговості вступу дітей в сад, щоб не розбурхувати жителів Водопою, що скаржаться на завідувачку, давайте мирно відправимо її на пенсію. Вона давным - давно досягла пенсійного віку, серйозно хворіє. Так давайте відправимо її на заслужений відпочинок, проведемо збори колективу, скажемо спасибі за все, що вона зробила хорошого за довгі роки (об'єктивності ради підкреслю, що хорошого ця людина дійсно зробила немало–поки не почалися конфлікти з батьками). Я зустрічався і з самою завідуючою, намагався пояснити ситуацію, що склалася : конфлікт з жителями мікрорайону зайшов занадто далеко і вирішити його можна кадровим рішенням.А сели є бажання і далі працювати, можна залишитися в саду на іншій посаді. Проте і тут у відповідь послідувало категоричне «ні».

Намагаючись вирішити питання цивілізованого, я звернувся до нового мера А.Ф.Сенкевичу. Треба віддати йому належне, він віднісся з розумінням. Але у результаті теж підписав «відписний» відповідь, підготовлена йому управлінням освіти.

У відповіді мене попереджають, що «ніхто не може втручатися в особисте і сімейне життя» громадян. Але, пробачте, я що, збираюся втручатися в чию - те особисте життя? Абсурд який - те…

Питання було підняте на сесії міськради, де я запропонував створити робочу групу за участю депутатів, щоб розібратися з ситуацією навколо саду №17. Наступного дня звернувся до профільного віце - мерові Е.В.Шевченко. Його відповідь була просто феєричною! Судіть самі. Я прошу надати інформацію про дітей, які прийняті в сад в 2015 р. А у відповідь: «…повідомляю таке. За станом на 27.01.2016 р. електронна черга в дошкільний учбовий заклад №17 складає 189 дітей. Інформацію про порядок реєстрації дітей в дошкільні учбові заклади м. Миколаєва можна знайти на сайті http://reg.isou.org» .

Ось цікаво, заступник міського голови читати не уміє? Хіба я запитую, скільки дітей числиться в черзі на даний момент, який порядок їх реєстрації і на якому сайті це можна упізнати?

Правда, наступного дня була дана ще одна відповідь, як би по суті. Чому «як би» ? Та тому, що з 76 - ти прийнятих в сад дітей, тільки по 25 - ти мені надали прошену інформацію. Найсмішніше, що дозвіл на надання мені своїх персональних даних нібито не дала сім'я N, дочка якої була влаштована в сад…по моєму ж депутатському зверненню.Виходить, батьки N звертаються до мене, надають персональні дані для пристрою в сад дочки, я вирішую питання, а вони…забороняють надавати мені свої персональні дані, які раніше самі ж і надали.

Цирк, та і годі!

До речі, про електронну чергу. Як її контролювати, якщо дані засекречені, в чому тоді взагалі сенс цієї черги? Нехай не все підряд, але хоч би депутат, якого обрали люди, має право знати, кого і на якій підставі прийняли в дитячий сад, а кому–відмовили? Адже я несу персональну відповідальність перед виборцями. Що я повинен їм відповідати на їх скарги?

А тут ще з'являється колективний лист співробітників саду і батьків відвідуючих його дітей, яке розсилається по ЗМІ. Суть його в тому, що нібито я, депутат Дюмин «часто став з негативного боку згадувати дитячий сад №17».

Це мене обурило ще більше.У - перших, мова не про сад, а конкретно тільки про його керівника. А, в - других, я готовий поговорити з будь-яким з підписантів і на конкретних прикладах переконливо довести, що більшість з них має дуже смутне уявлення про зміст листа і, можливо, зовсім його не читало. Красномовний факт: серед осіб, що підписали лист, є і батьки тієї самої дівчинки, яка моїми стараннями була влаштована в сад (як бачите, ніяких персональних даних я не розкриваю, навіть імені дитини не називаю). Це відповідь «вдячність» мені з їх боку? Не думаю. Швидше за все, в спробі самовиправдання адміністрація просто заморочила людям голови, або, чого хорошого, залякала їх.

Істинну ціну таким колективним листам я добре знаю. Очевидно, що люди, що підписали його, залежні від адміністрації. Адже звичайний батько не ризикне суперечити завідувачці дитячим садом, в який ходить його дитина.Підписати лист? Будь ласка, які проблеми! Тим паче, що в його тексті начебто нічого страшного і немає. Начебто.

Наводить на роздуми і те, що серед людей, що підписали лист, багато тих, чиї діти були прийняті в сад якраз в 2015 р. Напевно, багато хто з них платив за вступ, і тепер злякався, що якщо почнеться повноцінна перевірка обгрунтованості прийому дітей в сад, їх можуть відрахувати. А грошики - те вже ніхто не поверне! Як мовиться, у попа здачі не буває. Не здивуюся, якщо брали гроші без яких - або підтверджувальних документів. А тепер, виходить, з - за «поганого» Дюмина, і дитину виженуть, і гроші назад ніхто не поверне?!

Повірте, не буду здивований, якщо з'ясується, що людей «накрутили» саме таким чином.

Звичайно, я міг би підняти на ноги усіх, хто скаржився на адміністрацію дитсаду, і організувати колективний лист у відповідь.Ось тільки навіщо, кому потрібна ця «війна листів» ? Нікому. Адже питання не в тому, хто збере більше підписів, а в тому, щоб зняти той, що накопичився водопойцев негатив. І зробити це можна тільки тим способом, який я запропонував.

Життя сьогодні і без того занадто важка і нервова. Навіщо ж виборців дратувати ще більше, викликаючи повну невіру в справедливість нової влади?

Коли саду важко, коли потрібна допомога, потрібно виділення бюджетних коштів–відразу звертаються до депутата. Але коли виникає необхідність проконтролювати роботу адміністрації саду, його демонстративно ігнорують. Виходить, депутат—це безмовний «завгосп» бюджетних установ, що не має права втрутитися в ситуацію?

Ні, немає і ще раз немає!

Менше всього мені хотілося б втягувати в те, що відбувається батьків. Їх завдання привести в сад дитини і вчасно забрати його.А вже наша, місцевої влади і педагогів, завдання–нагодувати і напоїти, навчити і оздоровити малюка, забезпечити його всім, що належить згідно із законом.

Так, положення з фінансами складне, і не лише у нас–по всій країні. Але це не означає, що можна спочатку витрушувати з батьків гроші, даючи зрозуміти, що той, хто не заплатить, залишиться без місця, а потім підсовувати їм на підпис сумнівні листи, прагнучи подовше залишатися в керівному кріслі.

Сад фінансується з бюджету, чим - те йому можна допомогти за рахунок добродійності, меценатів. Зрозуміло, не заборонено брати і добровільні пожертвування продителей, але тільки ДОБРОВІЛЬНІ! Говорити ж людям, що вони ПОВИННІ заплатити гроші в які - те незрозумілі фонди категорично неприпустимо.І я не маю наміру допускати таке на своєму виборчому окрузі!

Робоча група для вивчення піднятого питання вже створена, і я обіцяю, що ми доведемо її працю до логічного кінця–ухвалення необхідного рішення, здатного вирішити ситуацію.

Закликаю батьків, яких примушували здавати гроші в незрозумілі «фонди» , «на вікна» , «на дверях» чи на що - те ще, не боятися звертатися до мене. Я вас в образу не дам. По кожному випадку ми розбиратимемося.

У дитсаду все повинно бути прозоре, повинен активно працювати незалежний батьківський комітет, можливо–опікунська рада, а списки на вступ мають бути відкриті для об'єктивного контролю.

І якщо у дітей, батьки яких—учасники АТО, чорнобильці, афганці, у самотніх матерів занадто мало гроші, викидати їх за борт дошкільної освіти—аморально і незаконно.Дитячі сади мають бути доступними для усіх, тим більше, для пільгових категорій населення.

Що стосується батьків, що підписали лист в захист зав. дитсадом №17, я готовий зустрітися з кожним з них і переконливо роз'яснити свою позицію.