Перший пішов

Йдеться про старт роботи двох (!) команд Самопомочі, що можливо (?) візьмуть участь у виборах. Про це розповіла одна французька газета (див. http://egalite.com.ua/news/10821 ). Чи сайт? Ну, не знаю, потім ще про це поговорили у Фейсбуці наші миколаївці, які зацікавились питанням стосовно того, хто конкретно в якій групі помічений і таке подібне. Але то вже інше питання. Я хочу наголосити, що подія, про яку мріяв багато хто в нашому місті (автор зокрема: http://nikvesti.com/blogs/show/10097 ) відбулась: політики йдуть на вибори командою.

Як це відбулась? Так завжди ж були списки! Ну, не списки, а п'ятірки. Списки з'являлись вже після виборів і, треба сказати, багато цікавого там в тих списках тямущі люди несподівано знаходили. Справа в тому, що п'ятірки, списки є просто переліком особистостей, а команда – це розподіл обов'язків, напрямків роботи, компетенцій. Так що, революційний зсув відбувся. Спочатку у свідомості наших політиків, а зрештою, будемо сподіватись, і у результативності роботи ради, бо складена саме з команд, а не з окремих самодостатніх особистостей, вона буде більш ефективною – тут всі згодні.

Щоправда, команди ще тільки створюються. І їм ще треба багато чого в своїй роботі визначити, щоб та робота була ефективна, результативна. В цьому ми їм можемо допомогти, так, тут і зараз. Я, покладаючись на свій досвід роботи у вирішенні організаційних і інформаційних питань, зроблю три рекомендації тим робочим групам – це мій внесок як фахівця. А ви, шановні читачі, прочитаєте, поставите мені запитання, як вони в вас з'являться, а потім вже будете всім робочим групам, що трапляться вам в нашому місті, ставити дуже кваліфіковані і предметні запитання стосовно організації вже їх роботи. Бо скільки б не було тих груп (краще більше), їх результативність – то ж зацікавленість виборця. Як йому цікаво і як він розуміється на тих питаннях. Отже, три поради з організації робочої групи.

1. Технологія роботи

Традиційна чи електронна? Ну, традиційна - це всім зрозуміло, а що то за електронна? Про все по порядку. І почати треба саме з традиційної, щоб ні в кого не було сумнівів стосовно того, що мається на увазі.

Приміщення: треба знайти. Режим зустрічей: треба визначити - наприклад, по середах з 18 до 20. Запис магнітофонний або комп'ютерний: треба обладнання і фахівця. Протокол: треба секретаря з досвідом такої роботи, бо запис треба обробити. Регламент: треба визначити, бо як почне кожен щось своє казати і не по черзі, а в міру свого бажання висловитись чи щось сказати попередньому оратору… Ведучий: потрібен досвідчений.

Не так вже й просто, правда? Можна навіть так сказати, що як люди, які увійдуть в ту групу, та її лідер не є людьми підготовленими в цій справі і добре забезпеченими організаційними засобами, то справи можуть і не піти так добре, як всі ми сподіваємось. Спочатку група не збереться у призначений час. Потім вона збереться, але не у повному складі. Ще потім одні скажуть на якомусь сайті одне, інші десь на іншому щось інше, почнеться дискусія вже не стосовно тієї програми, що готується до виборів, а стосовно того, що хто сказав, що мав на увазі і таке інше. Оце і є традиційна технологія. В неї є ще інша назва: "з голоса" – зрозуміло чому.

Тепер про електронну. Вона відома також під назвою "електронне урядування", але не тільки. Насправді, у великій кількості різних офісів вона застосовується вже давно під назвою "віртуальний офіс". Просто у першому випадку йдеться про технологію управління в державній сфері або місцевому самоврядуванні, а у другому ми маємо на увазі технологію управління бізнесом. От і подивимось, як може виглядати електронна технологія роботи нашої групи.

Формуємо Facebook – групу "Робоча група ХХХ". Хвилина діло, безкоштовно. Всі учасники в ту групу вступають і подають пропозиції з того, що і як треба тій групі зробити. Кожен може написати зауваження кожному. І одержати ті зауваження від кожного. Організатор дискусії слідкує за тим, як йде обговорення, і після того, як пройшов день-два такої дискусії, подає на розгляд групі першу редакцію документу (плану, концепції, програми), що становить фундамент організації роботи тої групи. Звісно, виходячи з тих пропозицій і тих коментів, що він побачив в групі.

На цю першу редакцію кожен учасник дає пропозицію або підтримує без зауважень. Ще крок під назвою "друга редакція" і маємо результат. Ні, може й третя редакція знадобиться, але зрозуміло, що то вже будуть невеличкі зауваження, які легко внести в текст. Або принципові, що знайдуть своє відображення в тексті як важливі альтернативи, що мають бути вирішені у майбутньому.

Все, процес пішов і далі вже все залежить виключно від того, як ті члени групи уявляють собі результат своєї роботи. А не від технології, як у випадку застосування традиційної, що може створити певні перепони. Мабуть, зрозуміло, чому фахівці вважають електронну технологію роботи набагато ефективнішою, ніж традиційну. Так, рішення про обрання технології є базовим або першочерговим, далі, як ми побачимо, воно буде дуже впливати на результат.

2. Документованість

В бізнесі або державному управлінні питання про документованість не виникає. Жоден управлінський рух не вважається виконаним, поки він не документований. Інша справа громадянський рух. Протоколи виступів на майданах? Так, виглядає чудернацькі. І багато хто з активістів просто не розуміє, що майдан – то одне, а управління – зовсім інше. І наша робоча група має або документувати свою роботу, надто результат, або її ніхто просто не помітить.

Протоколи засідань покажуть, про що хто казав. Документи, погоджені всіма учасниками шляхом голосування, покажуть, що ж група врешті-решт зробила. Бо результатом її роботи може бути тільки документ. Чи декілька документів. Скоріше за все декілька, бо, як ми знаємо, в нашій міській раді 11 комісій. Для того, щоб виборець почув ту групу, треба мати як мінімум один документ загального призначення і одинадцять більш докладних, розрахованих на фахівців. Більше того, порядок розробки їх буде скоріше за все саме зворотній: спочатку фахові чи галузеві програми по напрямках роботи, а потім їх об'єднання в загальну. Щоправда, всі ті документи добре було б робити в двох варіантах: сторінок 5 для фахівців і одна листівка для тих, хто не дуже глибоко розбирається саме в цій галузі, але хотів би знати, що пропонує ця команда принципово. Між іншим, одинадцять листівок – от вам і загальна програма нашої команди.

Спробуйте тепер побачити реалізацію вимоги документованості у традиційному і електронному варіанті. Що документи потрібні, то зрозуміло, а як це буде досягнуто в кожному з випадків?

3. Відкритість

Чи має група працювати відкрито для всіх, хто цікавиться її роботою, чи, може, це буде передчасним? Ну, щоб ніхто не заважав, а вже коли будуть результати, то тоді їх і показувати всім бажаючим.

Питання важливе і має бути вирішено групою самостійно. Ми ж скажемо про переваги й труднощі кожного з варіантів.

Відкритий режим забезпечить більшу увагу до роботи групи. Відтак будуть цікаві пропозиції від фахівців, що до складу групи не увійшли, але бажають їй допомогти. Але будуть і намагання хуліганів різного калібру заважати. Загалом, такий режим є фактично початком передвиборчої агітації і, треба сказати, дуже ефективним. Зрозуміло, бо йдеться ж про конкретні пропозиції розвитку міста, аргументацію, презентацію виборцю високого рівня конкретних фахівців, їх готовності до реальної роботи. Це вам не взаємні звинувачення в тому, що хтось щось колись зробив так чи не так. Виборець відразу побачить різницю між новим і старим підходом до здобуття його прихильності.

Закритий режим дозволить дискусії між учасниками відбуватись більш спокійно. Але про неї ніхто з виборців не буде знати, тому після завершення роботи групи треба буде розпочинати кампанію поширення відомостей про досягнутий результат. Листівки, статті в пресі, участь в телеефірах. І це вже в ході власне виборчої кампанії.

І тепер знову ми маємо прикласти вимогу чи можливість забезпечення відкритості до двох режимів: традиційного і електронного. Знов відчутна чи разюча різниця.

Оце і все на сьогодні. Хоча, звісно, дуже багато чого ми ще не згадали. Ну, наприклад, про керівника групи. Дійсно, питання надто важливе. Але про нього наступного разу.