Самий самовпевнений мер

Ось їздить по місту Миколаєву таке «диво» –сучасний тролейбус і мабуть напис на нім теж усіх намагається переконати в тому, що це диво!

Я подумала, це як же потрібно «поморить голодом» жителів Миколаєва, щоб потім кинувши йому шматок, в сенсі–тролейбус заявити «я ваш благодійник, любіть і покоряйтеся мені!».

Мені ця ситуація нагадує цирк із звірами, яких приборкувачі Морил голодом в тісних смердючих клітинах, а коли випускають на арену, то сунуть їм шматочок цукру і гладять по загривку, з упевненістю, що за таку «доброту» звір виконає будь-яку примху свого приборкувача.

До речі, про той же цирк: проглянувши проекти рішень на майбутню сесію міськради, яку ніби пообіцяли провести 26. 12.14г., я в їх списку не виявила проект рішення по забороні виступів таких ось цирков в місті Миколаєві. Те, чого вимагала прогресивна громадськість міста ще в липні 2014 року і те, що ніяк не дається написанню депутатської комісії по екології на чолі з Крисенко О.В.

З 41 проекту рішень на 16. 12. 14г., 26 - земельні. Ясна річ, земля–цінність, яка вимагає великої уваги. Але як з'ясувалося учора, навіть цей вагомий аргумент не перешкода, щоб ігнорувати своєчасне проведення сесій міської ради.

«Члени постійної комісії Миколаївського міського радого з питань архітектури, будівництва і регулювання земельних стосунків звернулися в міську прокуратуру з метою отримати відповідь, чому сесії міської ради проходять з такою періодичністю, яка не відповідає встановленому законом формату «раз на місяць - півтора»»- свідчили вчорашні новини.

Якщо сесії міськради–справа «під настрій» , те тоді стає зрозумілим, чому так відверто мером ігноруються такі «дрібниці» , як звернення громадян або громадських організацій.

Я була украй здивована ще 01.04.14г., коли на офіційне звернення до тоді ще виконувачеві обов'язків мера, до Гранатурову Ю. И. звернулася моя громадська організація, але відповіді не отримала. Вхідний номер в канцелярії значився 2998.

А за останній місяць через канцелярію мерії пройшло вже 4 офіційно зареєстрованих документу під номерами 10491, 10898, 11096, 11389 від мого імені з питання правопорушень в роботі нинішнього директора "Центру захисту тварин" Поліщука В.Л. Відповіді, як тепер я розумію, чекати не варто.

Ну а раз так, то що вже говорити про команду мера. Департамент ЖКГ, дивлячись на свого «боса» і наслідуючи його, теж особливо «не морочиться».

Ось вам і вертикаль влади. Звідси усі наші прикрощі і печалі.

І вже, здавалося б, на простій до неподобства офіційний запит до комунального підприємства Миколаївської міської ради «Центр захисту тварин» від 12.11. 14г.: «Скільки за 9 місяців поточного року ви підібрали трупів собак і кішок на вулицях міста?» , відповідь не отримана нами досі!

Я згадую попередників нинішнього мера, які, не дивлячись ні на що, іноді особисто писали нам відповіді. Наш архів зберігає унікальні документи, написані рукою попередніх керівників міста. І це, очевидно, не ущемляло їх гідності.

Створюється стійка думка, що для нинішнього мера міста Гранатурова Ю.И. занадто принизливо «що - те там вирішувати з народом» , тим більше підпису свою дорогоцінну ставити на всяких там «документишках». Не царська справа, мабуть.

Адже така зневага до людей не сумісно з посадою народного избранца.

І меркне на цьому фоні «сучасний тролейбус» , тому що забезпечити місто нормальним транспортом–це повсякденне робоче завдання мера, а не фетишизм у великому масштабі, пробачте за алегорію.

Починає меркнути і те, що, як вважає Гранатуров Ю.И., його змогло б «увічнити» – «Центр захисту тварин».

По місту поширюється чутка, що коли ця «шкуродерня» запрацює, непоганий прибуток даватиме. А в нашу громадську організацію вже дзвонять люди і скаржаться на їх зниклих тварин, яких їм чому, - те не повертають співробітники «Центру захисту тварин» , які пообіцяли їх або стерилізувати і випустити, або в притулку розмістити.

Ось так новини! Ще не побудований «Центр захисту тварин» , а вже є і співробітники і навіть ті, хто з тваринами що - те «нишком» робить!

Н - так, тепер стає ясно, чому на питання нашої громадської організації ми не отримуємо відповідей, а мою посаду начальника відділу обліку, реєстрації і ідентифікації власників собак і котів в «Центрі захисту тварин» скоротили. Так, щоб не було таких, як я свідків протизаконної діяльності підприємства.

А в «Центр захисту тварин» , який не побудували ще, замість професіоналів щосили зараз набирають людей «з вулиці» , що роками не мають роботи і готових за хорошу зарплату робити все, що їм накажуть такі ж «професіонали» , як і вони.

Так, та директор підприємства облагодіяв бюджетною зарплатою не лише колишніх безробітних, які мовчати будуть при будь-яких незаконних угодах підприємства, але і привів «своїх» для зміцнення бойової готовності підприємства.

А «свої» , як наприклад, деяка колишня секретарка ЖКП «Пивдень» , переступивши поріг відділу обліку власників собак і котів «Центру захисту тварин» , відразу ж вирішила позбавитися від кішки, що мешкає вже не перший рік в його приміщенні, заявивши: «Нехай забирає кішку!» , маючи на увазі мене, тобто раз скорочують мене, нічого тут робити і кішці.

«Цінний» з точки зору директора Поліщука В.Л. колектив, який він набрав просто «блищить» своїм гуманним відношенням до тварин: головний бухгалтер «Центру захисту тварин» теж вигнала на вулицю кішку, яку їй подарували в нову квартиру.

Так, так, нашій громадській організації багато що відоме. Ми ж не ігноруємо звернення громадян, як це робить мер міста Гранатуров Ю.И.

Не вислизає від нашого ока і те, як готує собі плацдарм в «Центрі захисту тварин» керівник міською екологією при департаменті ЖКГ Корчагов В.Г., перетворившись з переляку в «затятого» зоозащитника. Свої сторінки на фейсбуке він тепер регулярно розбавляє картинками, що свідчать, що «він теж».

А ми ось ніколи не забудемо його «розу вітрів» на звалищі, де вдалося заборонити будівництво притулку для тварин.

Ось така однолика команда з передбачуваними вчинками сьогодні оточує мера, який не вважає потрібним радитися з професіоналами, відповідати на питання громадськості і взагалі, мабуть «ціни собі скласти не може» , як говоритися.

Таку самовпевненість не врятують ні тролейбуси, ні «Центри захисту тварин» , навіть якщо вони, врешті-решт, відкриються, ні сесії міськради.

Юрій Исаевич, коли Ви мені подзвонили і висловили своє обурення з приводу гучної статті «Закулісся «Контраргументу» чи чому мер відкидає людський чинник?» , я у черговий раз просила Вас про зустріч, як керівник громадської організації «Миколаївське міське суспільство захисту тварин».

Відтоді пройшов не один тиждень, і я остаточно зрозуміла, що сподіватися на Вашу «милість» не доводитися. Тому вже не осудіть, за мої відверті статті в інтернеті і надалі.