Будь-яка реформа, окрім моральної, буде даремна

Причина і мета агресії вищого керівництва Росії банальна до неможливого. Методи чиненого тиску анітрохи не змінилися з часом–позиція сили, як в зовнішній політиці, так і по відношенню до свого власного населення. Якби восени 2013 - го не почався Майдан, і влада залишилася колишньою, то цілком імовірно ніякої війни зараз не було. Я не маю на увазі, що війни не було б в принципі, вона була б просто відстрочена на деякий час. Кремль виношував план по дестабілізації і руйнуванню України довгі роки, перше те, що промацує було ще в період президентства Кучми–інцидент з будівництвом греблі в Керченській протоці тому підтвердження.Росіяни будували її ударними темпами–по 100-150м в добу. Президент Кучма тоді екстрено перервав своє турне по Латинській Америці і негайно повернувся в Україну для безпосередньої участі в рішенні назріваючого конфлікту. І ще тоді Україна показала зуби, привівши ВС в підвищену боєготовність. Тоді Путін зупинився всього в декількох сотнях метрів від державного кордону. Цілі напасти він не переслідував, він хотів знати, як на це відреагує громадськість, як в Україні, так і за її межами. В усякому разі, в українських і східноєвропейських ЗМІ цей випадок отримав досить широкий розголос. Це було попереднє зондування грунту перед війною з Грузією, оскільки сам конфлікт в цьому регіоні дозрівав ще з середини ХХ століття і час від часу він то дещо займався, то практично зникав. Чим усе це завершилося (а завершилося чи?), знає кожен.

У планах Кремля засадничим чинником було те, що Київ повинен був залишатися в його сфері впливу. Так, можливо Янукович не пішов би на другий термін, оскільки з кожним місяцем перебування на посту гаранта його фігура ставала усе одиозней і противоречивей, і ніякий адмінресурс не дав би йому можливості зайняти крісло ще раз. Але за рік, що залишився, - півтора у влади він і його команда, не без допомоги Москви виростили б собі тямущого наступника, якого Заходу довелося б визнати у будь-якому разі. Але не факт, що цей обранець досидів би до закінчення свого терміну правління, невдоволення народу постійно росло і з часом, в році так 2016-2017 революція неминуче відбулася. За цей час країна в цілому і Збройні Сили зокрема опинилися б в ще гіршому стані, ніж перебували за станом на кінець 2013 - го.Адже не для кого не секрет, що за три роки правління Януковича по Армії був нанесений ще більший збиток, ніж за усі роки до нього. І робилося це не без вказівки Москви.

Повертаючись до причин і цілей досить відомого полковника. Вони, повторююся, досить прості. Давайте уявимо собі середньостатистичних українця, росіянина і, приміром, німця. Рівень і якість життя українця і росіянина приблизно порівнянні, погодитеся. Так, де - те, в яких - те галузях є, скажімо так, переваги в ту або іншу сторону, але в цілому картинка вимальовується однакова. В той же час і росіянин і українець достовірно знають, що німець живе набагато краще–і заробітна плата більша, і житлові умови кращі, і машина хороша і навіть дороги відмінної якості. За особливого бажання є можливість двічі в рік з'їздити, приміром, на відпочинок в ту ж Італію.Ми це знаємо, але той німець з його рівнем життя знаходиться де - те там далеко. Так, він є, він існує, але між нами величезна відстань, і швидше за все,, середньостатистичний українець і росіянин побачать цього самого німця в телевізорі, ніж живцем–бюджет сім'ї елементарно націлений на проживання і про чорний день, і не дозволяє подорожувати по закордону. Тут варто відмітити, що у того ж німця ця можливість є і якщо йому захочеться побачити чого - нибудь новеньке, то він нею скористається з меншими роздумами над витратами. А тепер представимо ситуацію, що середньостатистичний вже не німець, а українець з доходами і можливостями ще далекими від німецьких, але що проте вже прагне до їх рівня, знаходиться вже не де - те там, в тисячах кілометрах, в телевізорі, а тут, в метрі від кордону з РФ.Тобто, тепер росіянин побачить різницю в якості життя (не волаючу доки ще, але все таки) у своїй країні і у нас і поставить цілком логічне питання: «Чому Україна, не маючи власної нафти і газу, живе краще, ніж РФ, у якої окрім цього є ще доки незвідані об'єми ресурсів на роки вперед?» Приклад Саудівської Аравії і ОАЕ показовий–є нафта, і населення цих держава живе досить непогано, якщо не сказати відмінно. Можна, зрозуміло, привести в приклад Лівію, яка також добуває енергоресурси, але місцеве населення, порівнявши свої доходи і доходи тих же арабів при відносно рівних показниках здобичі, вирішили запитати у свого лідера, де їх гроші. Не отримавши відповіді, народ почав повстання, в результаті якого диктатор був повалений. Кремль тут же через свої ручні ЗМІ, а після і офіційно поспішив заявити про руку США в цьому конфлікті.Мета? Надавши інформацію в потрібному ключі для свого глядача, повністю виключити подібний сценарій вже на Червоній площі.

Росії потрібний буфер між успішним світом і своїм. І усі ці двадцять з гаком років цю роль успішно виконували ми з вами. Втім, в даний момент ми усі ще не вийшли з цієї ролі. Але у нас з'явився шанс перестати бути тим самим буфером і стати нормальною державою–без корупції і стагнирующей економіки, з працюючою промисловістю, може і не в тих об'ємах, як хотілося б, але все таки.Російська влада цього допустити не може і навіть боїться, тому як наступна країна, де буде повалений режим - сама РФ, бо після відвідування відносно успішної України росіянин (а приїжджати сюди все - таки припаде, оскільки тут у багатьох живуть родичі, друзі і знайомі) почне думати про те, де, власне, його гроші? І чому картинка по ТБ кардинально відрізняється від його реального життя? Перефразувавши слова Томаса Карлейла, отримаємо рецепт для лікування РФ : Будь-яка реформа, окрім моральної, даремна в Росії, оскільки доки народ відчуває потребу у вузді, яка їх же триматиме, там буде цар, який користуватиметься цією слабкістю цілого народу попри все.

Який вихід для нашої країни в усій цій ситуації? Ми повинні, стиснувши зуби і не дивлячись ні на що триматися разом, не шукати те, що може посварити і роз'єднати, не здаватися і ні в якому разі не відмовлятися від вже явно наміченої і близької мети. Так, буде важко, іноді дуже, ще будуть жертви серед наших солдатів і офіцерів, серед населення внаслідок терактів і диверсій від рук того, що був «брата» , але попереду нас чекає краще майбутнє. Зараз Україна бореться за ту незалежність і свободу, яку безкоштовно отримала в далекому 91, - м. І ми вистоїмо. Повинні вистояти. Дозволю завершити собі рядками однієї з пісень ОЭ :

«…І все буде добрі
Для шкірного з нас
І все буде добрі
Настане наша година!.»