Діяти не можна чекати - або кожен ставить кому по своєму бажанню.

Увечері 3 - го червня, практично в самому центрі Миколаєва сталося затримання першого замголови Миколаївської ОГА Миколи Романчука. Спочатку оперативники узяли помічника і водія вищезгаданої особи, через 10 хвилин обшук почався у владних кабінетах адміністрації. Переказувати усе це дійство сенсу не має, бо навіть продавці в супермаркетах «смакують» подробиці гучної п'ятниці. Відверто кажучи «улов» виявився досить великим. Погодьтеся, не щодня затримують віце - губернаторів. До чого, і, головне, до кого приведе ниточка Миколи Павловича, вважаю, дізнаємося вже незабаром.

Взагалі, увесь минулий, та і половина цього року були досить успішними в плані резонансних обшуків. Варто згадати лише деякі з них.

Петро Саганюк–міський голова г.Владимира - Волинського Волинській області. При обшуку знайдено що - те близько 6 млн гривен. Запобіжний захід не обирався, як не дивно.

Олексій Буран–суддя Малиновского райсуду міста Одеси. Вилучені всього 120 тисяч гривен. В даний момент знаходиться в СІЗО.

Віктор Швец–суддя Вищого Господарського Суду України. При обшуку знайдені близько 200 тисяч доларів, 20 тисяч євро, ну і в гривнах 1 млн 600 тисяч. Удома, на кухні знайдені боргові розписки на 800 тисяч американських президентів. Запобіжний захід обраний досить м'яка–домашній арешт. Мабуть позначилася займана посада.

Сергій Головатый–заступник директора Державної служби експортного контролю.На робочому місці вилучені 88 тисяч доларів і 250 тисяч доларів міченими в якості хабаря. За таку помилку його усього лише звільнили із займаної посади.

Ярослав Кашуба–глава держслужби зайнятості. Затриманий при отриманні хабаря. Сума складала більше півмільйона гривен. В даний момент Я.Кашубу відновили на посаді. Питання залиште при собі.

Досить відомі Володимир Шапакин і Олександр Корниец. Ті самі діамантові прокурори. 330 тисяч доларів, 20 тисяч євро, 500 тисяч гривен правоохоронцями вилучені у першого і 65 діамантів, відповідно, у другого. Любителі каменів відпущені під заставу.

Повторюся, це лише найгучніші справи останніх півтора років. З екранів ТБ, сторінок друкарських і Інтернет - ЗМІ звучить красиве словосполучення «боротьба з корупцією». Органи рапортують про затримання тих або інших осіб. Розкривається т.з. «чорна бухгалтерія» колишніх провладних партій і їх опричників. Розголошуються просто таки грандіозні суми, витрачені на хабарі, подарунки і інші блага. Скромно помічу, що подібні новини досить широко освітлюються, і робиться це з єдиною метою–відвернути соціум від реальних проблем. Набагато вигідніше показати, як затримують чергового чиновника і виводять його під спалахи камер, ніж обговорити зростання цін і вартість послуг і тарифів, реальне падіння ВВП, а з ним зарплат, пенсій, стипендій і методи рішень подібних питань. На жаль, це усього лише реальні проблеми для народу, ну а народ для чиновників–просто цифри в звітах, графіках і доповідях. Статистика, яка, що б не сталося, працюватиме лише в їх користь.

Як з'ясувалося, два Майдани і війна на Сході–це зовсім не привід перестати пиляти бюджет, брати хабарі і при цьому мило посміхатися з екранів.Мимоволі сам собі ставиш питання «А що ж повинно статися в цій країні, щоб запанувала справедливість і поняття «Закон–один для усіх» дійсно запрацював?» Справжня влада народу? Навряд чи нас з вами припустимо до цього. Посилення покарань за подібні злочини аж до вищої міри? Від нас тут же відвернуться наші західні союзники і зупинять кредитування і фінансування на будь-якому рівні. Адже ні для кого не секрет, що той же МВФ призупинив співпрацю з Україною унаслідок того, що ті мільярди, влиті в нашу економіку були витрачені на нас з вами, а просто, з'їдені. Ці гроші не працювали хоч на яку - те користь. За ними нічого не було–просто папірці, які ми успішно витратили. У ідеалі транші повинні були йти на те, що потримало усієї промисловості в цілому і по галузях зокрема. Але, як бачимо, стан металургії, суднобудування і інших напрямів краще не стало.І це м'яко кажучи. Третій Майдан? Він точно нас згубить і що буде після нього, страшно уявити.

Вихід, ймовірно, лише один–суворий громадський контроль над владою. Країна повинна перейти від режиму очікування в режим дій. Громадський контроль за всім–починаючи від закупівель продовольства в дитячі сади до контролю над діяльністю окремих організацій і державних структур. Міністерство Оборони і волонтерський десант тому приклад. Так, і там не обійшлося без темних конячок, адже чисті помисли далеко не у усіх. Та і не все ті, хто там займали свої крісла упродовж останніх 20 - ти років бажають піти і втратити свого шматка пирога. Але важко і із скрипом реформа там триває.Суспільство повинне знати, на що витрачаються сплачені податки, адже по суті, кожен з нас є співвласником нашої держави і тільки від усіх нас залежить успішність цього «підприємства».

Ну і наостанок. Є переконання, що кожен повинен добре і сумлінно виконувати свою роботу. Бути тим самим гвинтиком у великому механізмі. Але в тому те і проблема - ми сумлінно працюємо і отримуємо свої копійки. А вони?