Одіозні діячі режиму Януковича, екс - глава СБУ Олександр Якименко з товариші спалювали «речдоки» - кілограми документів, що свідчать про їх злочини проти Майдану, усього демократичного українського суспільства. На більшості документів стояли особисті підписи Якименко, також - гриф «таємно».
Після операції по «замітанню слідів» , Якименко покинув СБУ. Сталося це якраз опівдні 22 - го лютого. Вже 23 - го цей «достойник» був помічений в Криму, де знаходився (з перервами на «наїзди» у Москву) досить тривалий час, беручи участь, у тому числі, в «диригуванні» «російської весни» на сході України.
Там же–у Криму–виявилися багато його топ - підлеглі, що поспішали понести ноги з Києва. У їх числі–Володимир Тоцкий. Будучи замом глави СБ, пан Тоцкий безпосередньо курирував проведення АТО на Майдані. Показово, що відразу після «евакуації» «що були» , жодного документу, що свідчить про проведення АТО в лютому 2014, - го в СБУ…не залишилося. Жодного. Що - те–знищили, що - те Тоцкий відволік з собою в Крим.
Проте, прав був великий Михайло Булгаков «рукописи не горять». Сьогодні Служба проводить роботу по відновленню втрачених свідчень злочинів проти Майдану. Частково (нехай навіть частково, але все таки, - С.К.) це виходить. Деякі з цих документів, у тому числі–засекречених - розсилалися по регіональних управліннях СБУ, де сьогодні їх і «виловлюють».
«Виловити» вдалося, зокрема «План» під грифом «Таємно» , підписаний паном Якименко 20 - го січня 2014 - го роки. Всього за два дні до перших смертей Героїв Небесної сотні.
Нині, документ переданий на вивчення в парламентський комітет протидії корупції. Коротко його суть виклали новинні стрічки. Проте «План» , поза всяких сумнівів, гідний вдумливішого аналізу. Який LB.ua сьогодні пропонує своїм читачам.
Диктаторські закони
Итак «План заходів оперативно - службовій діяльності по основних напрямах роботи СБ України по забезпеченню реалізації змін чинного законодавства» розписаний на вісім сторінок і складається з шести частин.Його завдання–предметне втілення в життяскандальних диктаторських законів від 16 - го січня.
Як відомо, 16 - го були прийняті 11 законів. Їх положення встановлювали:
Ця норма була фактичним вироком усьому українському інтернету. Річ у тому, що вітчизняне законодавство тоді не містило, та і зараз ще не містить, термін «електронні ЗМІ». Таким чином, інтернет - ЗМІ як би не існували - вони автоматично виявлялися поза законом. Деякі великі електронні видання були зареєстровані як інформаційні агентства, але ясно було, що цей «імунітет» їм якщо і допоможе, то ненадовго. Істинне завдання цієї норми–повністю зачистити неугодне владі медіапростір–була ясна і очевидна.
«Наклепом» могла вважатися будь-яка новина, будь-який текст, будь-який заголовок, хоч чим - те не вподобані представникам влади. Не кажучи вже про коментарі, які залишають на сайтах користувачі. Судова система в Україні часів Віктора Януковича працювала так, що цілком могла це забезпечити.
Таким цілком могли назвати будь-яке цитування опозиційних політиків.
Норма, спрямована проти Автомайдану. Заразом під її дію потрапляли весільні і похоронні кортежі.
Автомайдановцы по дорозі в Межигір'ї
Так, за використання засобів «що утрудняють ідентифікацію особи» (читайте: балаклавы, маски, захисні шоломи і так далі) передбачався штраф і арешт на 15 діб. Аналогічне покарання за несанкціоновану установку наметів, сцен, звукоусиливающей апаратури, використання відкритого вогню (бочок для обігріву), піротехніки і так далі
Норма, спрямована проти активістів, що поширювали в інтернеті, а також у вигляді листівокінформацію про продажних суддів і силовиків, що брали участь в акціях проти демонстрантів (про тих, кого вдалося пізнати).
Норма зачіпала численні громадські, неурядові організації і навіть ЗМІ, що працювали завдяки зарубіжним грантам, а також правозахисників. Відтепер поле їх діяльності істотно звужувалося.
Норма, спрямована проти депутатів - опозиціонерів, для яких імунітет залишався єдиним захистом від політичних арештів.
Норма, що дозволяла ухвалювати людині вирок заочно.Поширювалася у тому числі на Юлію Тимошенко, яку вже більше напівроку не доставляли на суд у її справі, а тепер могли законно засудити без її присутності.
Таксім - карти для мобільних пристроїв передбачалося продавати відтепер тільки по паспортах. У свою чергу, інтернет - провайдерів зобов'язували відключити від мережі клієнтів «що поширюють незаконну інформацію». Рішення суду для цього не було потрібне–досить було «рішення експерта». Якого експерта і на якій підставі виносилося таке «рішення» закони не уточнювали. При цьому що відповідає «шпигунське» устаткування оператори повинні були встановлювати за свій рахунок.
Це - лише короткий перелік норм «диктаторських законів». За бажання його, на жаль, можна продовжити.Наступний крок–розробити конкретні механізми їх втілення. Цим зайнялися в СБУ.
Боротьба з «іноземними спецслужбами»
Перша частина документу– «по напряму контррозвідки».
Далі–цитати:
Пункт перший.
З вищевикладеного виразно виходить: тодішня українська влада ніяк не могла звикнутися з думкою про те, що Майдан–прояв народного гніву, щирого пориву українців.Куди комфортніше–для власного сприйняття–були дві формули:
- «це усе Тимошенко». Ви смієтеся?
А Віктор Федорович, між іншим, так і думав. Більше того, переконував в цьому усе своє оточення;
- «це усе Америка».
У результаті, в кулуарах влади «перемогла» остання з двох маячних «версій». «Припинення використання іноземними спецслужбами цивільного сектора…» - з цієї опери. Особливий акцент–розколювання громадських організацій, об'єднань зсередини–за допомогою впровадження туди «кротів» (см.пункт два).
Пряме свідчення дофінансовому шпигунству.
Цей пункт вказує на те, що київська влада серйозно побоювалася «бунтів» на місцях. Особливо–у військових частинах, на території яких розміщувалися склади зі зброєю. Побоювання, слід зазначити, були небезпідставні: вже в другій половині лютого опозиція серйозно обмірковувала–у разі, якщо Майдан буде остаточно розгромлений–сценарій відступу на Західну Україну з паралельним залученням до протестної діяльності «співчуваючих» силовиків. Благо, цього не сталося, інакше повноцінна громадянська війна була б неминуча.
Розпорядження для фактичного шпигунства за дипломатами, громадянами іноземних держав і так далі
Звідси–впровадження в середу протестуючих спеціально навчених агентів. За типом того, як це відбувалося в перші дні протесту, ще в листопаді 2013 - го. Тоді, в період існування «двох Майданів» - громадського і політичного, влада робила все, щоб зіштовхнути їх лобами. Відповідні технології реалізовувалися як в піар - плокости, так і «у полях» - за допомогою впровадження в оргкомітети двох Майданів «своїх людей». Яскравий приклад–посланець Клюєва Денис Шевчук, тиждень що надавав молоді «озвучення» для сцени.
Цензура ім'ям закону
Друга частина– «По напряму контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки» «присвячена» диктаторським законам, які передбачали фактичневведення цензури, передусім–у інтернеті;також–встановлення контролю держави над усіма інформаційними потоками.
Ось–фактичні приклади:
Коментарів цей блок, вважаю, не вимагає. Так само як і наступний, з частини третьої– «По напряму захисту національної державності і боротьби з тероризмом».
Прямі формулювання, спрямовані на введення цензури. Як прихованою, так і явною.
Далі–ще цікавіше.Частина четверта– «По напряму контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері економічної безпеки»
Що це за «окремі ознаки» , хто їх визначає, в «Плані» , зрозуміло, не уточнювалося, що надавало силовикам повну свободу дій.
Знову - таки: які критерії «іноземного агента» , хто може його «виявляти» , хто і як–стежити за діяльністю.
У «Плані» СБУ містяться і інші цікаві фрагменти. Як те: «ліцензування і контроль на використання «безпілотних повітряних суден». Простіше кажучи–беспилотников, які могли б з повітря відстежувати те, що відбувалося в резиденціях високопоставлених чиновників. Перераховувати можна довго. Усе це–фактичні свідчення злочинів режиму Януковича.За один тільки цей документ Якименко цілком можна пред'являти звинувачення. Звичайно, зараз це представляється малореальним–колишній глава СБУ ховається в Росії і почуває себе там досить непогано. Але це, безумовно, не назавжди. Адже руки, як ми переконалися, не горять. І винні, рано чи пізно, обов'язково будуть покарані.
Соня Котяча Лівий берег