Батько сидів верхи на ослові, а син вів його за вуздечку.
- Бідний хлопчик—сказав перехожий—його маленькі ніжки ледве встигають за ослом. Як ти можеш ліниво сидіти на ослові, коли бачиш, що хлопченя зовсім вибилося з сил?
Батько прийняв його слова близько до серця. Коли вони завернули за ріг, він зліз з осла і велів синові сісти на нього.Дуже скоро зустрілася їм інша людина. Гучним голосом він сказав:
- Як не соромно! Малий сидить верхи на ослові, як султан, а його бідний старий батько біжить услід.
Хлопчик дуже засмутився від цих слів і попросив батька сісти на осла позаду нього.
- Люди добрі, бачили ви що - або подібне?—заголосила жінка під чадрою.—Так мучити тварину! У бідного осла вже провисла спина, а старий і молодий нероби сидять на нім, ніби він диван, бідна істота!
Не кажучи ні слова батько і син, осоромлені, злізли з осла.Ледве вони зробили декілька кроків, як людина, що зустрілася їм, стала глузувати з них:
- Чого це ваш осел нічого не робить, не приносить ніякої користі і навіть не везе кого - нибудь з вас на собі?
Батько сунув ослові повну жменю соломи і поклав руку на плече сина.
- Що б ми не робили—сказав він—обов'язково знайдеться хто - те, хто з нами буде не згоден. Я думаю, ми самі повинні вирішувати, що нам робити.