Закон про заборону паління для тимчасового мера Ніколаєва - нікому не потрібний папірець на дверях туалету?

Проте виконувати норми цього закону керівництво миколаївської мерії абсолютно не поспішає: на третьому поверсі, прямо в чоловічому туалеті знаходиться «курилка» . Це при тому, що на дверях цього самого «сортиру» висить табличка «Палити заборонено» , а також копія розпорядження міського голови, згідно з яким в приміщеннях адміністративної будівлі міськвиконкому заборонено палити, а місцем паління є внутрішній дворик.

Але навіщо робити зайві рухи тіла і сходити вниз на ліфті або не дай Бог, по сходинках, якщо в кутку туалету затишно розташувалася урна - попільничка, на яку керівництво миколаївського міськвиконкому саме ж дало «добро» ?

Ймовірно, саме тому, раніше висувалося припущення, що саме таке ж відношення до виконання Законів з боку міської влади і в усіх інших сферах життя в місті.

З питанням о «курилці» у мерії я вирішила звернутися до тимчасового мера Миколаєва Володимира Коренюгину, упіймавши його на якому - те черговому відкритті дитячого майданчика.

Чи то місце було непідходяще, чи то аж надто грайливий настрій був у Коренюгина після відкриття місця майбутніх розваг миколаївських дітей, проте сказати, що наш діалог вийшов змістовним, досить таки важко.Зайва фамільярність, відсутність який - або субординації і постійне «тикання» відбивали бажання взагалі що - або запитувати. Наш діалог привожу без яких або поправок і коректур.

- В миколаївській мерії на дверях чоловічого туалету є табличка «Палити заборонено» …- почала я.

- На жіночому теж написано, що палити заборонено, - перебив мене Коренюгин.

- На жіночому написано, але там не коштує попільничка…- продовжила я говорити.

Але Коренюгин вирішив знову мене перебити.

- Сьогодні я зробив таку прикидку, що в міськраді жінок, що палять, на 23 % більше, ніж чоловіків.

- Коштує курилка в чоловічому туалеті, - спробувала я договорити.

- Добре, я із завтрашнього дня пані розпорядження поставити курилку в жіночому туалеті, - знову перебив мене тимчасовий мер.

- Ні, - говорю я.–У вас же на дверях написано, що палити заборонено, витяги із закону висять, а попільнички поставили. Виходить, самі ж порушуєте?

- Гаразд, я дам команду винести на вулицю. Тобі краще буде, що їх(ймовірно «бички» , - А.М.) в кут кидати будуть? Для того, щоб ви надрукували фотографії і сказали: «Андриенко, що ж ти, твою матір, за перший зам, навіть попільничку не можеш поставити, в кут кидають люди!». Или не так? Ви ж завтра так обіграєте, - обурився Коренюгин.

- Є указ президента, що забороняє палити. Давай ми з тобою увечері проїдемо по кафетеріях, і ти запитаєш у кожного директора кафетерію : «Чому ви не забороняєте?». У нього завтра нікого не буде. Є укази, а є реальні умови. Я в житті не палив, ніколи, повір і навіть не тягне.Ну, ми повинні жити з поняттям того, що є папір, який ми зробили, є реальні життєві умови, які теж потрібно враховувати, - додав він.

- Так попільничка залишиться стояти?–вирішила все ж добитися відповіді, бачачи, що розмова заходить у безвихідь.

- Стояла і стоятиме. Щоб сміття не було, зрозуміла? Ти мені скажи, хто фотографував: чоловік або жінка цю попільничку в чоловічому туалеті?–перевів розмову тимчасовий мер.

- А це так важливо?–від несподіванки я трохи не почала заїкатися.

- Звичайно, важливо. Я ж пред'явлю претензії, що жінки ходять по чоловічих туалетах, - чи то серйозно, то вирішив пожартувати Коренюгин.

- А що в цьому поганого? Набагато гірше те, що попільничка коштує…- намагалася заперечити я, але Коренюгин у черговий раз мене перебив.

- Слухай, ну невже це питання…Ось ми йдемо з тобою жартуємо…Ну невже це те питання, по якому треба давати оцінку першому замові, виконкому в цілому, усім депутатам?–вже роздратовано запитав Коренюгин.

Але відповісти я не встигла, оскільки від секретаря міськради мене відвів голова адміністрації Заводського району, який вирішив мені розповісти своє бачення ситуації. І сказав він, що найцікавіше, абсолютно протилежне словам Коренюгина.

- Ось громадянин зайшов в туалет, ніхто не бачить, що він зайшов, він накурив. І що робити?–запитав він. - Треба пост ставити?

- Штрафувати, - відповіла я.

- Так ми і штрафуватимемо, - підхопив Олександр Женжеруха. - Для цього і створений порядок, що не можна палити в приміщеннях.Якщо громадяни такі недобросовісні, учитимемо, що не можна палити в стінах мерії. Порядок має бути для усіх, як для громадян, так і для співробітників.

У мене відразу промайнула думка: невже працівники мерії штрафуватимуть самі себе за паління? Але запитати я це не встигла, оскільки, думаючи, що задовольнив молоду недосвідчену журналістку - дурну(а по - іншому про журналістів чиновники і не думають - А.М.) своєю змістовною відповіддю, Женжеруха підхопив під руки Коренюгина, і вони поспішили до автомобіля, залишивши мене переварювати в голові усю цю незрозумілу розмову, якщо його таким можна назвати.

Итак, що ж виходить. Що закон про заборону паління, на думку Коренюгина - нічого не значущий папірець, на який можна наплювати? Як і втім на усю Верховну Раду, яка ухвалювала цей закон.Виконувач обов'язків мера Ніколаєва, знову порушуючи норми чинного законодавства, не бачить в цьому питанні оцінку своєї діяльності під час виконання повноважень мерів. Хоча дивуватися з невиконання законів Коренюгиным, напевно, вже давно не коштує, оскільки Коренюгин вже більше 2 років щодня порушує закон, поєднуючи посаду секретаря міської ради і головування в міській організації Партії регіонів. Ось тільки чи таким має бути обличчя міста, нехай навіть тимчасове?