Знову про подвійні стандарти та жертв піару

Сьогодні ввечері (10. 09. 13) за порадою товаришів прочитав останній блоговий запис Олени Кабашної «Отмежевание от духа ненависти… http://news.pn/ru/public/87741.

Вважав, що мене вже не можна нічим здивувати. Виявляється, можна. Завдяки Олені Миколаївні. Найпростіша відповідь на будь-які безпідставні звинувачення – не помічати. Караван мого життя рухається вперед, попри висловлювані думки знайомих чи не знайомих мені осіб. Я є самодостатньої людиною. Мене не цікавлять оціночні судження про мене (блогерів, ботів, тролів, заздрісних лазерів, закомплексованих анонімів).

Але я реально турбуюсь про долю жертв різноманітних правозахисниць, котрі сповідують подвійні стандарти в розумінні базових прав та свобод людини.

Для успіху будь-якої публічної події, в тому загалі і відвідин Миколаєва київським гостем, потрібен конфлікт чи скандал. Такими, нажаль, є закони жанру. Згадайте медійні протистояння Луценко – Черновецький, Шуфрич – Гелетей або Суровицька – Кабашна. І це відомо видатним «піарщицям» Тетяні Монтян та її подрузі Олені Кабашній. Констатую без жодної іронії. Вони цим живуть: «Ето надо для піара…скінь мнє свой піар…как ми пропіарілісь на ОРТ…»

Перед планованими відвідинами Миколаєва професійним правником Тетяною Монтян я для її ж «піару» нагадав про історію «педофілів – депутатів» та звинувачення Віктора Уколова в скоєнні тяжких, мерзенних злочинів. Нагадав в улюбленій Тетяною провокаційній формі – а якщо б вас звинуватили в…чи написали б про вас… Я нічогісінько не стверджував. Ані щодо самої адвокатеси, ані дотично членів її родини.

Власне тому Т. Монтян на жодні контакти зі мною не виходила. Мої телефони, адреса, місце роботи їй відомі. До суду вона не звернеться, ризикує програти. Адже я висловив припущення та запитання, які не можуть бути предметом позову про захист честі, гідності. Та й сама Тетяна в мережі не вибирає особливо цензурних виразів стосовно опонентів. Я чергового разу запитав про дуже піарну тему педофілів і знову не отримав відповіді. На цьому все б й скінчилось…якби не піарний талант Олени Кабашної.

Спочатку вона порадила Т. Монтян образитись на мене. Потім вирішила, що я образив Юрія Василенка, до якого я завжди ставився з повагою. Десять років тому я навіть брав участь в організації його виступів перед миколаївськими НДО.

Далі колега, з котрою ми разом працюємо в проекті «Агроінвест» (О. Кабашна – менеджер, я – юрист), дописалась до того, що треба якось підтверджувати. А саме: «Он (А. Іванюченко) на всєх набрасиваєтся». Т. Монтян «настаіваєт на дуелі». Наступна цитата від О. Кабашної: «Беспочвенные обвинения, грубые комменты в сторону судей, губернатора Н. Круглова, семьи Дятлових, депутата Вадима Мерикова и других представителей власти и оппозиции не имеет никакого отношения к Центру правовой помощи. Это отдельно взятое мнение юриста (А. Иванюченко)».

З Тетятою Монтян особисто я не знайомий. Жодних претензій мені вона поки не висловила. Тому, почитавши посередницю, пояснюю наступне.

Якщо я якимось чином образив жінку Тетяну Монтян, я готовий публічно вибачитись. Бажано відразу після того, як вона вибачиться перед Віктором Уколовим. З жінками дуелей не може бути. Якщо чоловік Т. Монтян хоче викликати мене, онука Гелени Чарнецькі на дуель – до ваших послуг. У випадку Тетяниного бажання зі мною дуелянтити особисто, як юрист, вона зобов’язана надати медичні докази того, що є особою не жіночої, а чоловічої статі.

Натомість у Т. Монтян є чудова можливість знищити мене матеріально – подати в Центральний районний суд м. Миколаєва позов про захист честі, гідності, відшкодування моральної шкоди на кілька десятків мільйонів і виграти. Вона ж набагато фаховіший юрист, аніж я. Кращого піару для зірки – адвокатеси годі вигадати.

Далі – про О. Кабашну. Я не знаю, на кого я нападаю з безпідставними обвинуваченнями. Бо жодного позову від «жертв» моїх нападів я ніколи не отримував. Моя критика завжди конкретна та обґрунтована. А ось сама О. Кабашна, коли отримала два позови на кілька тисяч гривень від колишньої працівниці міліції та заслужених митців, чомусь звернулась за допомогою до мене (охопленого «духом ненависті»), а не власної подруги Т. Монтян. Я, звісно безоплатно – ми ж разом працюємо – звільнив О. Кабашну від необхідності сплачувати кошти людям, котрі вважали, що вона на них «набросілась з бєспочвєннимі обвінєніямі».

Коли Монтян питає, чи можна мені розбити голову, я після цього побіжу до «ментовки» чи вже не зможу бігати, Кабашній таке запитання здається абсолютно нормальним. Але коли охоплена горем (втратою єдиної доньки) Т. Суровицька сказала, що Кабашній треба розбити голову за її піар на кістках О. Макар, пані Олена чомусь не сміялась, як над моєю головою. Тоді Кабашна відразу звернулась до міліції, ЗМІ, згадала про власних дітей та онуків, котрих хочуть залишити сиротами.

Критичні коментарі я вживав лише щодо трьох суддів Голубкіна, Подзігун та Разумовської. І доказово пояснював власну позицію. Зокрема, нагадував про неправосудні рішення Разумовської та Подзігун, що скасовуються апеляційною інстанцією.

Голова Миколаївської ОДА М. Круглов, який сам себе називає «смотрящім», на нараді в ОДА вжив щодо українця вираз «хохляцька натура». Тільки після цього я почав офіційно звертатись до нього як до «кацапської натури». І він не подає позову до суду, бо програє. Я ж не хворію «подвійними стандартами».

Щодо декларації про доходи родини І. Дятлова – О. Лапюк я писав лише правду. Про те, що батько Ігора – Сергій Дятлов плакав на відспівуванні свого застреленого друга Тохи в присутності миколаївських кримінальних авторитетів, писав не я, а О. Кабашна. Ви вважаєте, що родині Дятлових було приємно читати ці репортажі з поховання поряд з переліком стрілецької зброї, посмертно виявленої у Тохи (Анатолія Баталова)?

І останнє. Коли О. КАБАШНА пише про мої безпідставні звинувачення, брутальні коментарі на адресу депутата Вадима Мерікова та інших представників опозиції, вона ГОВОРИТЬ НЕПРАВДУ. У мене склались нормальні стосунки із В. Меріковиим, із усіма миколаївськими депутатами-опозиціонерами в обласній, міській радах. Або треба навести докази (мені та В. Мерікову), або потрібно вибачитись на сторінках «ПН». Інакше, Олено Миколаївно, що буде далі – здогадайтесь самі…