Замітки патріота з українських окупованих територій: про добру фею і маленький старт

Перебуваючи останні два тижні в дещо підвішеному очікуванні організації розширеної наради в МО з питань переозброєння наших снайперів шляхом, описаним мною в попередніх статтях, я ловив себе на думці, що подібний стан може тривати нескінченно довго. І хоч в організацію цього заходу активно включився глава групи волонтерів при МО Давид Арахамия, я міг тільки підозрювати, наскільки важко і некомфортно доводиться йому. Зрушити з місця брилу, замуленную десятиліттями брудом в чиновницькому болоті складно, а іноді і просто неможливо.Проте численні позитивні відгуки читачів в соціальній мережі Фэйбук не давали можливості скласти руки, зайняти філософську позицію стороннього споглядання, залишившись при цьому незрозумілим, щоб через декілька років, коли зміни все ж стануться, можна було б вагомо вимовити: "А пам'ятаєте? Я про це ще тоді говорив і писав…"

Мій колега, власне кажучи - автор ідеї, патріот з окупованих територій, вирішив стати першим і на власному прикладі довести, що реалізація проекту можлива, гостро потрібна і може відбутися без залучення примарного фінансування з боку МО. Плани, програми, рахунки казначейства - це усе не наше, усе це не дасть динаміки виконання проекту і може лише породити купу паперів, дозволивши назавжди загубити надію на швидке переозброєння українських снайперів і їх навчання застосуванню нових марок високоточних снайперських комплексів. Передані мені 23 000 грнбули оперативно перераховані в оплату укладеного договору на постачання рушниці Howa 1500 Hogue Scope Packages OD Green кал. 300 Win. Mag. з оптичним прицілом Nikko Stirling 3-10x42 Nighteater, сошок і патронів до неї. Для малого початку і виходячи з власних можливостей. Заділ був забезпечений, що не могло не радувати. Головне у будь-якому проекті, як на дистанції з невідомими перешкодами - це вдалий старт.

У один з днів у мене зав'язалося жваве листування, з невідомою в той момент, мені жінкою, яка живо і без фальші цікавилася проектом переозброєння снайперів, що зароджується, українських ВС. Поступово спілкування перейшло в Скайп, завдяки якому впродовж багатьох днів були обговорені сотні тим, поставлені актуальні питання і отримані на них вичерпні відповіді.За підсумками напруженого і змістовного спілкування моя нова співрозмовниця виявила бажання фінансово допомогти у вдалому старті вподобаного їй проекту, запросивши мене в Київ для обговорення остаточних, але не менш важливих, нюансів. Природно, що я не став тягнути і відкладати поїздку.

Зустрівшись в Києві минулого тижня, ми познайомилися живцем і від цього наше спілкування стало тільки змістовніше і людяніше. Виявилось, що по життю нас зв'язує багато спільного. Наше знайомство могло відбутися рівно рік тому: ми обоє активні учасники Майдану, у нас загальний погляд на розвиток ситуації в країні, у нас загальне бачення майбутнього України. Розглядаючи фото, я дивувався - ми були в одно час в одних і тих же місцях, ми повинні були зіткнутися і познайомитися в ті дні ще у Будинку профспілок або на Народному віче, на Інститутській або на Грушевського, ми ходили поруч, бачили один одного, але знайомство, чому - те не сталося.Мені здається, що життя не просто так зводить людей, напевно є які - те знаки зверху і, напевно, після певного часу, я обов'язково знайду в цьому знайомстві його прихований зміст, який сьогодні мені не дано зрозуміти. Напевно, вона могла б знайти інше застосування для своїх заощаджень, але, упевнений в цьому, вона, як ніхто інший, розуміє просту і безперечну істину: такі заощадження можуть бути корисні тільки у вільній країні, в товаристві вільних людей. В умовах навислої загрози - вони ризикують стати просто даремною паперовою субстанцією, яка кожного разу, при погляді на неї, дуже нагадуватиме про незбережені життя наших хлопців і примушувати відводити очі при зустрічі з військовим - інвалідом. У моменти нашого спілкування, дивлячись в її випромінюючі добро очі, я намагався для себе підібрати слово - слово, яке б містке і без уточнень могло охарактеризувати цю жінку, її характер, думки, душу.Я його підібрав, і воно безперечне - перед собою я бачив БЕРЕГИННЮ. Саме так і ніяк інакше. У нашому вузькому колі ініціаторів проекту по переозброєнню українських снайперів мою нову знайому миттєво охрестили "Доброю феєю" і це дійсно так.

І якщо черга вдалих збігів починає траплятися, що буває рідкісне, то не варто цьому намагатися опиратися. У черговий раз здзвонившись з роздрібною мережею торгівлі зброєю, я дізнався, що, абсолютно випадково (говорю ж, що везти почало без зупинок), від броні чотирьох американських рушниць H - S Precision Pro - Series 2000 HTR і PLR кал. 338 Lapua Mag хто - те відмовився, вчасно не сплативши їх, відповідно зачепив для продовження стартової дистанції нашого проекту безперечно вимальовувався, і потрібно було не втрачаючи часу (подібних рушниць в Україні практично немає і нових постачань ніхто не обіцяє) реалізовувати задумане.

У минулу п'ятницю наша Добра фея виділила гроші і я із задоволенням сплатив в касі банку на рахунки збройової мережі 432 000 гривен, заздалегідь підписавши договір і усі супутні документи. Величезне спасибі моїм двом не байдужим, тепер уже друзям - людям, які, прочитавши нашу першу статтю, не просто зацікавилися проектом, а зв'язалися з нами і підтримують живий зв'язок весь цей час, консультуючи, дискутуючи, пропонуючи і вислуховуючи наші пропозиції. З певних причин я не можу назвати їх імен, але я чітко знаю, що вони обов'язково зрозуміють, що це написано про них. Запросивши їх для огляду і підтвердження нашого вибору, я ніскільки не сумнівався в тому, що ці люди обов'язково знайдуть час, можливість, а найголовніше - бажання і допоможуть мені (далеко не фахівцеві) не зробити ту або іншу помилку. Все саме так і сталося.Ну і, природно, я не міг відмовити собі в задоволенні випробувати ці витвори мистецтва. Це що - те неймовірне, принаймні, я такі відчуття отримав уперше в житті!

Через декілька днів, після оформлення усіх необхідних документів з боку продавця ми заберемо усі рушниці, але це далеко не закінчення. Наша Добра фея погодилася фінансувати придбання усього "обважування" наших красунь: оптики, сошок, лазерних далекомірів, метеостанцій, все того, що дасть можливість "витягнути" з цих шедеврів збройового мистецтва усе можливе і неможливе, створити умови і змусити їх "працювати" на ті відстані, про які звичайним українським снайперам, в основній масі своїй, сьогодні доводиться тільки мріяти. І перш ніж передати їх до рук щасливих володарів, ми обов'язково зажадаємо від командування підрозділів гарантій проходження навчання і підвищення кваліфікації снайперів.Благо - справа вже зрушилася з мертвої точки.

Знову - таки, і це не усе. Обговорюючи на самому початку нашого знайомства розмір можливої допомоги, "фея" підтвердила свою участь в придбанні восьми снайперських комплексів. Сьогодні ситуація в найактивнішому розвитку. Про гідний вибір і можливість придбання неодмінно інформуватимемо наших шанованих читачів, тому зараз робота кипить, процес вдало запущений, йде активний пошук: рушниць, оптики, усіх складових гідного снайперського комплексу і, що сьогодні по - колишньому не менш актуально - інвесторів. Потому як такі пожертвування по - іншому назвати неможливо - це справжня інвестиція: в гарантії особистої свободи, в майбутнє країни, в гідне життя наших дітей, в перемогу над ворогом, у збереження життів українських чоловіків на передовій.

P.S.За бажанням інвесторів ми із задоволенням готові вигравіювати їх імена або ініціали на куплених рушницях. Щоб залишити ці імена в новітній історії України!