Гроші під ногами

У серпні 2014 року, не стану скромничати, завдяки своїй же наполегливості і упертости, я провів рішення Миколаївської міської ради, яке лобі ПР всіляко блокувало упродовж двох з половиною років.

Суть рішення, як абсолютно первинної дії, але обов'язкового і необхідного, Ви можете зрозуміти, прочитавши сам текст рішення, а якщо коротко, то за комунікації, які розташовані у межах міста Миколаєва і на його (над або в ній) землі, постачальникам енергоносіїв і послуг зв'язку, рано чи пізно, доведеться платити.

Це була перша "пробна куля" для того, щоб забезпечити старт для повноцінної компанії по сплаті такими постачальниками платежів по усій Миколаївській області.

Один Южноукраинск чого вартий?

Та і Миколаїв в цьому плані доля теж не обділила!

У рішенні чітко прописані терміни виконання тих або інших заходів, які повинні були стати базисом для подальшого розвитку ситуації.

Відсотків на 99, внаслідок того, що Юрієві Исаевичу Гранатурову в цьому житті світять зовсім інші "дороговказні зірки", упевнений, що нічого не зроблено. Хотілося б помилитися, але що - те мені підказує, що я правий.

Сьогодні у Миколаєва новий мер, новий голова обласної ради, оновлені склади депутатських корпусів усіх органів самоврядування, нові міські голови міст обласного підпорядкування і голови райрад. Часу для входження в курс справ, начебто, було більш ніж достатньо.На тлі постійного дефіциту насичення бюджетів органів місцевого самоврядування, починаючи від сіл і міст області і закінчуючи обласним центром, мені здається, прийшов час планомірно "вгамують свій бюджетний голод" усім вищепереліченим учасникам процесу. Потрібно просто "нагнутися і підняти" гроші, які лежать у усіх нас під ногами.

Ще раз повторю для тих "опонентів", які поспішать мені вказати на можливість підняття тарифів у зв'язку з такими діями органів місцевого самоврядування, - тарифи затверджують не постачальники енергоносіїв, а державна комісія. З моменту ухвалення цього рішення пройшли два роки, за такі землі ніхто не платив, але тарифи росли неодноразово і в геометричній прогресії. Тому ні на що і ніяк така ініціатива органів місцевого самоврядування не вплине, хіба що, злегка, зменшить розміри прибутку природних монополій, які сьогодні практично не належать державі.

Підприємства і установи, про які йде мова, ці самі енергоносії, не роблять, а тільки транспортують, використовуючи свої мережі, які розташовані на землях громад. Отримуючи таким чином чималий прибуток, я вважаю, вони повинні ділитися цим самим прибутком, платячи гроші за оренду земель, які в силу зрозумілих обмежень громадами не можуть бути використані по іншому.

Дуже сподіваюся на те, що Олександр Сенкевич і Вікторія Москаленко зрозуміють, про який розмір додаткового доходу до бюджетів очолюваних ними рад йде мова і активно включаться в процес.

Тому, що показати свою ефективність сьогодні, у цьому жорсткому світі і проблемних громадах, без грошей - дуже і дуже проблематично.