Музею Кинбурнской коси - бути!

На брифінгу були присутніми запрошені Анатолієм Григоровичем представники засобів масової інформації, як друкарських, так і електронних. Були ветерани журналістики, що присвятили їй більше 50 років, і зовсім молоді, працюючі в цій області по 4–5 років, хоча від цього не менш досвідчені і талановиті.

А приводом до грунтовної розмови було рішення Сільської ради села Покровские хутора про виділення землі під ініційований А.Г. ДЮМИНЫМ Музей Кинбурнской коси в місці, абсолютно для Музею непідходящому, тобто зовсім не так, як значиться в ескізному проекті Музею обов'язковому документі для відведення землі.

Анатолій Григорович заявив журналістам, що замість запрошеної під Музей ділянки землі площею в три сотки, розташованого безпосередньо поряд з причалом, куди вже підведені комунікації і який, за сумісництвом, буде забезпечений цілорічною охороною бази відпочинку, що знаходиться тут же і належної йому «Кинбурн - Еліт» , Сільською радою села «Покровские хутора» була виділена ділянка аж в 10 соток, але на самій околиці села, куди від причалу 1,5-2 км ходу пішки, і куди ще потрібно проводити лінію електропередачі і інші комунікації. Але найголовніше, Музей в цьому місці не буде забезпечений цілодобовою цілорічною охороною, оскільки у Музею таких можливостей не буде, якої б форми власності він не був, а цінності там зберігатимуться чималі і, головне, ходові на чорному ринку музейних експонатів.

Виходить вдало відписалися– «На тобі, Боже, що мені не гоже!» –, а сам задум створення суспільно - корисного культурно - історичного об'єкту, можна сказати, всеукраїнського значення, зруйнували на кореню.

З відповідей Анатолія Григоровича на питання журналістів витікало, що «каменем спотикання» на шляху правильного і розумного вирішення питання відведення земельної ділянки, Музею, що відповідає функціональному призначенню, являється голова Сільської ради села Покровские хутора АГАФОНОВ Григорій Михайлович, який без жодного обгрунтування і навіть пояснення категорично заявляє ініціаторові створення Музею Анатолію ДЮМИНУ і підтримувальній його громадськості : «Так, як ви хочете, не буде ніколи!». Користуючись в Сільській раді беззаперечним впливом, Г.М.АГАФОНОВ фактично одноосібно розпоряджається землею місцевої територіальної громади і являється настільки «непробивним» , що без підтримки журналістів ні переконати, ні перемогти його не вдасться.

В результаті живого і зацікавленого обміну думками усі учасники брифінгу, обурені таким відвертим і безкарним самоправством Голови Сільської ради села Покровские хутора АГАФОНОВА Г.М., вирішили створити постійно - діючу громадську групу підтримки ініційованого Анатолієм Григоровичем ДЮМИНЫМ культурно - просвітницького проекту «Музей Кинбурнской коси» і загальними зусиллями провести такий комплекс і стільки заходів, щоб Музей відбувся - таки у своєму первинному задумі.

Завершальна, частина брифінгу, ще продуктивніша на корисні для майбутнього Музею ідеї, пройшла за столом гостинного хазяїна ресторану «Городянин» , який і цього разу не змінив тієї, що своєї, що стала вже традиційної і всім відомій звичці–на прощання кожен учасник брифінгу отримав по трилітровому бутыльку славного ексклюзивного меду, зібраного бджолами Анатолія Григоровича на його власній пасіці на Кинбурнской косі, щоб учасники громадської групи підтримки Проекту, куштуючи цей подарований від душі чудовий нектар не забували про своє дане один одному обіцянці і про свій громадський обов'язок твердо стояти до перемоги в цій благородній справі.

Итак, Музею Кинбурнской коси–бути!

P.S.А що стосується моєї особистої теми–впровадження когнітивних технологій в українські реформи і, далі, розгортання когнітивний - технологічній революції в Місті Святого Миколая, зокрема і в усій нашій багатостраждальній Україні, в цілому те для неї в кулуарах брифінгу теж знайшлося місце. І оч - ч - чень навіть значне! Так що– стежте за рекламою!

Слава Україні!