Юриспруденція абсурду : пікет як доказ

У країні йде велика ломка системи влади, що склалася за останні два десятки років. Українська Феміда не могла і не стала в цих бурхливих процесах щасливим виключенням.

Навіть акваріум неможливо очистити, не збаламутивши воду. Що вже говорити про водойми побільше? Міліція, прокуратура, суди–багато людей, так же багато кримінальних справ, чиї - те кар'єри і мільйони…

Що бажають наловити рибки в цій каламутній водиці довго чекати не довелося.

Чи являється люстрація єдиним шансом для України очистити владу метастаз корупції, це тема окремої статті.

Але ось що стали буденними вуличні акції протесту, як виявилося, можна з успіхом застосовувати не лише для вирішення власних проблем із законом, але і як інструмент тиску на суддів і правоохоронців.

Справа була в грудні. Але і зараз в журналістській тусовці окремі з перерахованих нижче герої намагаються знайти підтримку і знову вийти на перший план заявивши про себе як про потерпілих від «свавілля» системи.

У звичайне - той час пікет, на якому обвинувачені вимагають покарати слідчих і прокурорів, викличе, у кращому разі, посмішки перехожих. У гіршому–для самих організаторів - спробу уїдливого журналіста розібратися в матеріалах справи.

А сьогодні таке просте і малобюджетне дійство може стати вирішальному каменем на вагах люстрації і, вже напевно, цілком вагомим тиском на суддів.

Візьмемо, наприклад, попередній пікет обласної прокуратури ядром якого стали п'ять чоловік: Олександр Огар, Володимир Кинда, Ігор Блошко, Олена Подцыкина, Максим Красюк.

Щоб краще представити усю абсурдність події з точки зору буденної юриспруденції, треба сказати декілька слів про кожного з цих народних контролерів.

Ігор Блошко - підполковник міліції, екс - начальник відділу по боротьбі з торгівлею людьми. З 2011 року в судах тягнеться справа, в якому Блошко висунено звинувачення в сутенерстві. Підполковник провів близько року в СІЗО. Наполегливо і голосно заявляє про фальсифікацію звинувачень проти нього. Останнім часом активно зайнявся суспільно - політичною діяльністю: висувався (безуспішно) в народні депутати на останніх виборах.

Олександр Огар- в 2011 році Центральним райсудом був засуджений до 8 років позбавлення волі з конфіскацією майна за посередництво при передачі хабаря у розмірі 100 т.грн. тодішній главі районної податкової інспекції. Провів 2 роки в слідчому ізоляторі. Більше трьох років намагається довести в судах різної інстанції фальсифікацію його справи.

Володимир Кинда–ще один підполковник міліції, екс - начальник лінійного відділення міліції на залізничній станції «Миколаїв». Був затриманий при отриманні хабаря у розмірі 700 тисяч гривен. Звинувачувався в створенні системи крадійства дизельного палива з локомотивів, в якій брало участь більше 20 чоловік. Також оспорює звинувачення і постійно розповідає про те, що справа проти нього сфальсифікована.

Вдумайтеся: троє з п'яти організаторів акції протесту мають проблеми із законом.Спаси Боже, я не збираюся підміняти суд, і називати цих людей винними в тому, в чому їх звинувачує слідство.

Але чому ми так спокійно сприймаємо той факт, що обвинувачені в корупції і інших злочинах намагаються підмінити суд пікетом?

Згадайте, яке громадське обурення викликали численні випадки коли злочинці йдуть від покарання, коли навіть те, що бере на місці злочину не гарантувало тюремної відсидки! І що змінилося? У обвинувачених з'явилася можливість стати активістом, оголосити себе люстратором - обществеником і узяти слідчого і суддю «за горло» ?

Скажіть мені, якщо через місяць боротьба з корупцією запрацює - таки на повну потужність, і кримінальні справи обчислюватимуться десятками і сотнями….Створюватимемо розклад для пікетів, щоб усі обвинувачені скористалися своїм правом натиснути на суд? Или збиратимемо мітинги на центральній площі і підняттям рук виносити судові ухвали?

Продовжуючи цю збочену логіку, треба надати право усім обвинуваченим самим підбирати собі слідчого, прокурора і суддю. Абсурд? А де грань, що відділяє його від нещодавнього мітингу?

Але, чесно кажучи, куди небезпечнішим симптомом видається присутність в горезвісному пікеті ще двох учасників.

Олена Подцыкина–постійна учасниця гучних судових конфліктів «на громадських засадах». Широкої популярності набула в ході «справи Оксани Макар» , у якому неодноразово виступала в захист Суровицкой, матері Оксани від звинувачень у використанні в цілях особистого збагачення пожертвувань благодійників.У соціальних мережах із цього приводу можна знайти немало коментарів, викликаних гучним конфліктом Подцыкиной з іншою миколаївською правозахисницею Оленою Кабашной. Останнім часом Олена Подцыкина виступала представником громадській організації «Громадський контроль» , що претендує на свою особливу роль в процесі люстрації.

Максим Красюк–адвокат, власник «Красюк&Партери». У сьогодення люстрації і необмеженої участі «революційної вулиці» у роботу Феміди очолив організацію "Об' єднання правосвідомих громадян".

Так от я хотів би вірити, що в даному випадку ми бачимо не спроби створити інструмент тиску на суд і слідство, і вже - постійної дії. Дуже хотів би вірити, що це не відробіток технології створення громадської думки на захист своїх клієнтів.Але заперечувати, як мінімум, наявність «конфлікту інтересів» , в даному випадку неможливо.