Олексій Мирошниченко : "Я - учасник двох майданів, але не хочу, щоб був третій"

До цього він, після закінчення НУК імені адмірала С. О. Макарова і отримання двох дипломів і спеціальностей, працював трохи у бізнесі, але в основному на науково - педагогічній ниві–у університетах імені Сухомлинского, Петра Могили, очолював Миколаївську філію Європейського університету. За цей час захистив дисертацію на ступінь кандидата економічних наук, пройшов підготовку в докторантурі Національного інституту стратегічних досліджень за фахом «Економічна безпека держави» , продовжує працювати над докторською дисертацією на тему «Модернізація податкової системи в забезпеченні економічної безпеки України».Як вийшло, що людина, що начебто вже давно визначилася з вибором професії, залишає наукову кар'єру і приймає пропозицію перейти на державну службу, очолити великий сільськогосподарський район області–Кривоозерский?

- Так, дійсно–усміхається Олексій Володимирович.–Я адже корінний городянин. Народився в Миколаєві, вчився тут, поступив в НКИ на «фізику». Втім, я мріяв стати економістом, але тоді на цю спеціальність був дуже великий конкурс. І вже пізніше я все - таки здійснив свою мрію і поступив на «економіку» , тільки на вечірнє відділення. Тому і закінчував НКИ двічі, перший раз–по одній спеціальності, а наступного року, вже вечірнє відділення внз–по іншій. Так що сільські турботи і агрономічні знання я освоюю з початку квітня цього року, оскільки указ про моє призначення Президент підписав 31 березня.Вже відрізняю пшеницю від ячменю, вникаю в інші тонкощі, але, оскільки я усе життя вчуся, навчаюся швидко. Що стосується того, чому вчинив такий поворот в долі…

Розумієте, деякі сприймають отримання високої посади як нагороду за певні заслуги. Але ж це зовсім інше! Я був на Майдані і в 2004 році, і в 2014 - м, але коли звучать фрази типу : «Я був на Майдані, дайте мені посаду» –це дурість, тому що для мене призначення–це в першу чергу відповідальність, це оцінка мого рівня підготовки як економіста, досвіду роботи як керівника. Я прийшов сюди не для того, щоб запрацювати додому або машину. Моє завдання показати, що справжні професіонали, а я себе таким вважаю, можуть зробити так, що без хабарів і крадійства на невеликій локальній частині території України стане значно менше «негараздов» , буде здійснений маленький економічний прорив.

- Відрадно, що основною задачею ви ставите професійні якості, адже багато хто сьогодні при підборі кадрів керується зовсім іншими критеріями.

- Цього побоювалися і в моєму апараті. Я очолюю обласну організацію Української народної партії і є одним із заступників керівника УНП країни. Тому були побоювання, що почну поголовно звільняти тих, хто раніше працював в админструктурах. Але я не кваплюся робити висновки по політичному забарвленню: дивлюся, наскільки професійно людина виконує свої обов'язки. Якісно працюючий професіонал приносить більше користі своїй країні, чим непідготовлений «ура - патріот». Я намагаюся довести, що патріотизм–це професійна методична робота по зміні якісної ситуації в країні.Щоб показати свій патріотизм, потрібно не стільки фарбувати бордюри синьо - жовтий колір, скільки просто добре, чесно, професійно робити свою справу. На жаль, на мій погляд, ми зараз часто впадаємо в «швондерщину» ( «Собаче серце» Булгакова). Не треба без кінця розповідати, як ми любимо Україну, і співати гімн «Інтернаціоналу». Любов доводиться справою. А у нас усі так само панують непрофесіоналізм, популізм і корупція, які розвалюють країну.

- Напевно, зараз піде мова про тарифи?

- Не лише про тарифи. Наприклад, по своїй роботі я часто стикаюся з проблемними сім'ями.Для мене були одкровенням ситуації, коли матері народжують дітей, щоб отримувати посібник, коли батьки відмовляються від своїх дітей, щоб їх дружини мали статус матері - одинаки, коли п'юча жінка, що понароджувала від різних чоловіків п'ять–вісім дітей, отримує десять–двадцять тисяч гривень в місяць посібника від держави. Порівняйте це з доходом нормальних працюючих батьків, виховуючих своїх дітей, і ви зрозумієте, що це не соціальна підтримка, це знищення українського суспільства.

- Так, мабуть, так держава виховує утриманців…

- Людина повинна розуміти, що на життя йому необхідно запрацювати. Саме запрацювати, а не чекати соціальної допомоги від держави. Проблема безробіття, яке у нас зараз так гостро стоїть, багато в чому породжена соціальною політикою держави, коли вигідніше не шукати роботу, а сподіватися на посібники і виплати.І наше завдання полягає в тому, щоб створити такі умови, при яких бізнес розвиватиметься, а оподаткування знижуватися, і все більше людей, позбавившись від утриманських настроїв, зароблятимуть собі кошти на життя, або займаючись бізнесом, або працюючи в нім по найму.

А що стосується тарифів на газ, то вони є слідством і злочинної здачі національних інтересів при переговорах з Росією, і найвищого рівня енергоспоживання економіки, і практично безпричинного обвалу курсу національної валюти. Тому не лише ціни на газ у нас зашкалюють, але і ціни на товари вище, ніж в Європі.

Проте в нашому районі ця проблема не настільки актуальна. Кривоозерщина уся, за винятком одного села, не газифікована. Так що подорожчання газу жителів району не особливо турбує.Актуальніше для нас зараз впровадження енергозбережних технологій, оскільки системи опалювання у більшості своїй застаріли і споживають великі об'єми палива.

- Як ви оцінюєте економічний потенціал району?

- Потенціал дуже хороший. Район у нас не депресивний, живий. Є цілий ряд активних професійних господарників. Досить висока врожайність, хоча цього року трохи підвели дощі, вони обійшли нас стороною і пройшли південніше. Промисловості мало: найбільшим підприємством є харчосмакова фабрика, де робиться наша Кривоозерская мінеральна вода.

Живемо практично в курортних умовах–чисте повітря, відсутність загазованості, екологічно чисті продукти, парне молоко…Хочеться сподіватися, що і надалі збережемо у себе ці переваги і зробимо все для цього.Нещодавно попередили одно з наших підприємств, яке спеціалізується на сировині для вирощування шампіньйонів, що якщо не поставлять очисні споруди–не терпітимемо викиди і закриємо виробництво. І ми дійсно підемо на це, незважаючи на зниження надходжень до районного бюджету, бо здоров'я людей дорожче.

Існує і проблема збуту молока населенням. У нас багато корів, багато молока, і потрібно допомогти населенню його вигідно продати. Але підприємства і посередники, що скуповують цю продукцію, пропонують низькі ціни, хоча після переробки молоко, що поступає в магазини, коштує набагато дорожче. Я запропонував власникам корів створити об'єднання власників і контролювати ту продукцію, яку вони здають : заміряти жирність молока, його об'єм, словом, стежити за якістю продукції. І обов'язково–за станом здоров'я тварин.Тоді можна гарантувати посередникам і виробництву хорошу якість товару, тобто вести мову про більш високу ціну на продукцію.

Радує мене те, що по динаміці податкових показників наш район займає одно з перших місць в області. Незважаючи на мораторій на перевірку, намагаємося переконати злісних неплатників, що вигідніше податки платити, а не ухилятися від сплати. Щоб знали: не сплатив–будуть проблеми. Ми з нашою робочою групою пройшлися по усіх магазинах, і з'ясувалося, що пивом торгують практично скрізь, а ліцензії придбали одиниці. Довелося роз'яснити, що треба дотримуватися закону: або торгувати цим напоєм, заплативши за дозвіл, або вилучити з продажу. Другий момент: у бізнесі багато неоформленных працівників. Докладаємо зусиль із їх легалізації.Так що моє завдання як економіста–не просто наповнювати бюджет будь-якими засобами, а сприяти тому, щоб збиралося стільки податків, скільки належить згідно із законом, а потім показати платникам податків, що зібрані кошти ефективно використовуються для користі громади, а не розбазарюються або розкрадаються…

- Ось тут ми майже впритул підходимо до нового політичного проекту децентралізації...

- До усіх реформаторських процесів я відношуся з великою обережністю. Реформи не повинні проводитися заради реформ. В умовах глибокої кризи економіки і продовження військових дій у нас немає ресурсів на проведення експериментів.

Як економіст я завжди був прибічником ідеї фінансової децентралізації, у відношенні ж територіальної реформи, то ми проти ділення свого району на декілька адміністративних одиниць і відстоюємо концепцію: один район–одна громада.При цьому виходимо з економічної доцільності–не завдати шкоди. Адже якщо розділимо район на декілька частин, то структура його вже буде порушена, станеться психологічний і виробничий дисонанс. У - перших, може постраждати якість соціальних послуг, оскільки в одній частині є, наприклад, лікарня, а в іншій–тільки ФАП. У - других, для другої частини треба скопіювати такий же бюрократичний апарат–для адміністрування, контролю. Можна перерахувати ще багато мінусів, але у цієї реформи головна, на мій погляд, позитивна сторона–ми повинні навчитися жити відповідно до достатків, а не розраховувати постійно на дотації з центру або кредити з інших країн. В цьому випадку, скільки грошей зібрав, стільки на себе і витратиш. Коли громада сама призначає пріоритети:на що витратити зароблені і зібрані у вигляді податків гроші, в - перших, видно, на що йдуть податки, в - других, скорочується адміністративний апарат і, в - третіх, будуть зменшені витрати на будівництво і ремонти доріг, будинків, оскільки не буде «відкатів».

Для мене економне використання бюджетних коштів було завжди одним з основних пріоритетів. Я, наприклад, завжди намагаюся перераховувати кошториси ремонтів, щоб зробити суми хоч би порівнянними з тими, які витрачаються на ремонти у будинках і квартирах за рахунок самих громадян. Адже вони завжди значно нижчі засобів, які витрачаються з бюджету. Нещодавно кошториси двох невеликих ремонтів нам вдалося понизити з 200 тисяч практично удвічі без збитку для якості, а заощаджені засоби використали на інші потреби.А представте, які суми можна заощадити, якщо рахунок йде на мільйони…

Взагалі, я супротивник прожектерства і авторитаризму і розумію, що все, що робиться в районі–це праця багатьох людей. А мої функції скромніші : кому - те допомогти у вирішенні наболілої проблеми, кого - те захистити від порушення закону, кого - те звільнити, якщо він не справляється зі своїми обов'язками. Стараюся, щоб співробітникам було зі мною комфортне працювати, щоб в житті району проявилися елементи стабільності. І своїм найбільшим досягненням вважаю те, що за ці декілька місяців зміг заслужити довіру людей, яку намагаюся виправдати.

- Ви–учасник двох Майданів. Які уроки з цього витягнули і чого боїтеся?

- На обох Майданах ми були для того, щоб захистити наші права, в 2004 - м–право на чесний вибір Президента, в 2014 - м–право на євроінтеграцію.І я не люблю, коли ці масові акції протесту називають «революціями» , що припускають насильницьке скидання існуючої влади. Українські громадяни, навпаки, захищалися від беззаконня, яке творила існуюча влада. За те, що в 2004 - м ми не змогли реалізувати свій шанс на побудову нормальної європейської держави, ми дуже дорого заплатили в 2014 - м і продовжуємо нести втрати.

Також не розумію, як ми можемо «йти в Європу» , якщо Україна і так знаходиться в її географічному центрі. Я хочу, щоб ми побудували європейський рівень життя в нашій країні для себе і своїх дітей. І в першу чергу необхідно побудувати дієву систему контролю, яка узабезпечить державу від крадійства і корупції.

Не боюся, але украй негативно відношуся до радикалів, правих і лівих, не переношу шовіністів–українських або інших національностей.Вони несуть ненависть і руйнування. Взагалі, агресія–не той фундамент, на якому можна побудувати сучасну демократичну державу. Не хочу третього Майдану, тому що будь-яка революція відкидає економіку країни на 20-30 років назад і віддаляє то прекрасне майбутнє, яке чекає нашу Україну якщо не завтра, то у більше далекій перспективі.

М. Евлашина, «Південна правда» , № 93 (23417)