Чому Кононенко повинен піти? СМС, що розкриває гнійник політичного договорняка

"У мене і моєї команди немає бажання бути ширмою для відвертої корупції або підконтрольними маріонетками для тих, хто хоче в стилі старої влади встановити контроль за державними грошима. (...)

Кульмінацією цього кадрового свавілля і прагнення повністю підпорядкувати собі потоки стало бажання мати "власний" замміністра економіки, який відповідав би за Нафтогаз і інші державні підприємства. Кандидат просто приніс повний пакет документів для призначення і заявив: "Я хочу стати вашим замом.Я в команді Кононенко, і мою кандидатуру вже погоджено вгорі". Після цього мені поступив дзвінок з АП з наполегливою рекомендацією узяти цю людину, а також ще одну–на посаду заступника по обороні. На що я відповів: "Я частиною цього дерибану не буду"–і попросив, щоб мене звільнили".

Замміністра економіки за квотою Кононенко, що відповідає за "Нафтогаз", про який говорить Абромавичус–це Андрій Пасишник.

Пасишник передав Абромавичусу документи на своє призначення через приймальню, після чого вони спілкувалися через Вайбер. Переписуючись, Пасишник прямо повідомив, що йде на посаду замміністра за протекцією Ігоря Кононенко. Більше того, пославшись, що Ігор Кононенко вже погодив питання про призначення з прем'єр - міністром Арсенієм Яценюком.

Коли Пасишник став давити на Абромавичуса, щоб той швидше вносив його на посаду, Айварас відповів, що особливо не знайомий з Пасишником. На що Пасишник повідомив, що передав через приймальню усі документи на своє призначення для ознайомлення.

У Абромавичуса збереглися ці повідомлення–які після початку скандалу Пасишник видалив із загального діалогу, не знаючи, що міністр економіки передбачливо встиг зробити копії:

Враховуючи, що довести політичні договорняки завжди дуже складно, ці повідомлення показують насправді, як робиться українська політика. Після чату з Пасишником Абромавичусу поступив "контрольний" дзвінок від керівництва адміністрації президента для прискорення кадрових рішень.

ПЕРЕДІСТОРІЯ СКАНДАЛУ

Чому для Кононенко було так важливо призначити Пасишника–і що лежить у витоках скандалу.

Не секрет, що нинішня коаліція має внутрішні проблеми. Але, замість пошуку консенсусу усередині коаліції, її ідеологи вирішили притягнути голоси "на стороні". Одним з донорів є депутатська група "Воля народу", яку в нинішньому парламенті створив покійний Ігор Еремеев.

Після його смерті куратором стосунків цієї групи з Банковою став одіозний екс - секретар Київської міської ради Олесь Довгий –давній товариш Ігоря Кононенко і Сергія Березенко по загальній роботі у блоці Черновецького.

Група "Воля народу" об'єднує мажоритарників, пов'язаних з Еремеевым, а також Литвиным, Льовочкіним, Бойком плюс самостійних газових магнатів. Після Революції гідності цим людям на паях з Миколою Мартиненком дали на "харчування" державну компанію "УкрГазДобыча", куди заступником голови за квотою Еремеева був призначений Вадим Шленчак.

Приміром, той переклав на терміновий депозит у банк, наближений до депутатів групи, майже 400 мільйонів гривен, позбавивши компанію обігових коштів на цілий рік. Але це був швидше попутний заробіток–в середньому з компанії на тендерах можна "витягнути" 10 мільйонів доларів в місяць.

Окрім тендерів, "УкрГазДобыча" цінна як профільний актив. Багато газових бізнесменів, які входять до групи "Воля народу", мають договори про спільну діяльність з компанією "УкрГазДобыча"–Москаленко, Кацуба, Онищенко (відомий також як Кадиров).

У минулому скликанні усі вони були членами Партії регіонів і активно голосували за диктаторські закони 16 січня–а деякі, як Москаленко на цьому фото, підняв навіть дві руки:

Контроль над оперативним управлінням державної "УкрГазДобычей" є запорукою заробітку для цих депутатів.Часто газ зі свердловин, який витягається за договорами спільної діяльності, продається не за ринковими цінами, а своїм же прокладенням по занижених. Тим самим держава в особі "УкрГазДобычи" втрачає гроші. Не платиться рента, ховається інформація по сплачених податках, що вже лягло в основу одного з кримінальних виробництв Національного антикорупційного бюро, яке викликало згадуваного вище Онищенко (Кадирова) на допит–і з якого він втік у прямому розумінні слова.

Проте минулого року навколо компанії "УкрГазДобыча" сталися зміни. Главою компанії став незв'язаний з "Волею народу" Олег Прохоренко, а його першим замом–Олександр Романюк, які почали "чищення" в компанії, що за півроку дозволило заощадити півмільярда тільки на закупівлях.Нові менеджери почали розривати депозит з банком Москаленко - Еремеева, відмінили постачання устаткування за завищеними цінами, а минулого тижня розірвали договори про спільну діяльність.

Така "самодіяльність" керівництва "УкрГазДобычи" стала дратувати навіть адміністрацію президента, що спочатку благословила нових менеджерів. Особливо коли вони відхилили кандидатуру колишнього Даішника на начальника безпеки, якого рекомендувала Банкова.

Що втратила вплив на "УкрГазДобычу", парламентська група "Воля народу" почала кампанію проти нового менеджменту, але не змогла їм нічого пред'явити, окрім високих легальних зарплат.

Ціною подальшої участі "Волі народу" в ролі неформального члена коаліції повинна була стати поява близької їм людини у сфері контролю над "УкрГазДобычей".Такою людиною і являється заступник голови правління "Нафтогазу України", колишній помічник Еремеева і екс - співробітник підприємств групи "Континиум" Андрій Пасишник–той самий, якого Кононенко і повинен був зробити заступником міністра економіки.

Пасишник, який проявив себе бійцем в протистоянні з Коломойським в 2015 році, зачищаючи Укртранснафту від метастазів олігархічного клану, через рік сам виявився розмінною монетою в іграх нових хазяїв життя.

Саме Кононенко було доручено провести Пасишника на пост зама міністра економіки, що відповідає за "Нафтогаз" і "УкрГазДобычу". Саме через Кононенко в обхід Абромавичуса було вирішено це питання. Саме це прізвище соратника президента Пасишник згадує у своєму ключовому доказі політичної корупції–вайбер - повідомленні міністра економіки. Повідомленні, яке він поспішно видалив після того, як спалахнув скандал.

Айварас Абромавичус вчинив сміливий вчинок, розкривши гнійник "договорняков" української політики. Так, йому було нічого втрачати–у сценарії перестановок в уряді Яценюка, крісло Абромавичуса було обіцяне Віталієві Ковальчуку, який повинен був поєднувати пост першого віце - прем'єра з посадою міністра економіки, як це було у Андрія Клюєва. Проте десятки його колег йшли з влади, опустивши очі і не коментуючи корупцію, з якою доводилося стикатися. Декілька міністрів повернулося в уряд, де їх як поліпи оточували "наглядачів" від фракцій парламенту. Міністр інфраструктури Пивоварский вважав за краще називати причиною свого відходу... низьку зарплату, а не Кононенко в якості головного куратора Укрзализницы

Тоді як Абромавичус виявився сильною людиною для того, щоб не відігравати сценарій свого відходу назад.Більше того, він зробив велику послугу майбутнім поколінням України, заклавши детонатор під фундамент корупції і зробивши його максимально резонансним.

Абромавичус повідомив про бажання піти у зв'язку з корупцією послові США Джеффри Пайеттаще за декілька днів до оголошення. А напередодні прес - конференції у вівторок увечері в резиденції посла Швеції він провів брифінг для послів, які відразу після оголошення Абромавичуса про відхід виступили з різкою заявою в його підтримку.

Виступ Абромавичуса ліг на благодатний грунт, оскільки дипломати давно склали думку про головного "наглядача" президента. Ігор Кононенко вже не один місяць знаходиться в "сірому списку" американського посольства–з ним відмовляється спілкуватися Джеффри Пайетт, а у світлі останніх подій Америка готова поставити в залежність прямі програми допомоги Україні з перебуванням Кононенко залишається в політиці.

Рятуючись від граду публічних звинувачень, Кононенко вирішив тимчасово скласти посаду першого заступника глави фракції. Ціна цього вчинку нікчемна, оскільки вага Кононенко в політиці визначається не регалією на сайті Рады, а його дружбою з Порошенком. Тому, звичайно ж, ця фіктивна жертва нікого не введе в оману–ні суспільство, ні мас - медіа, ні західних партнерів України.

Ціна питання набагато більша, ніж просто мандат одного з депутатів, і навіть більше, ніж благополучне майбутнє Петра Порошенка. На коні стоїть здатність суспільства міняти країну через тиск на владу. Ще ніде корупція не відступала добровільно. І сьогодні українські політики, вибираючи між "змовою" і "очищенням", можуть показати, що Україна змінилася. Залишилося цей шанс не втратити. Тому Кононенко повинен піти з парламенту.

Сергій Лещенко, УП