День Перемоги один для усіх, тільки герої різні.

В силу природних природних процесів, людей, що віддавали себе до останньої краплі крові, останнього подиху, до самого кінця за мирне майбутнє, за перемогу, стає усе менше. Нащадки тих, що вже пішли вторять: «Ніхто не забутий» і проносять в руках по центральних вулицях портрети своїх героїв, воїнів, ветеранів…

Низько, нікчемно і огидно використати їх славні імена, світлу пам'ять про них, про їх подвиг в корпоративних, політичних або інших особистих цілях. Так робить карлик і його пропагандистська машина, так роблять комуністи і багато інших політиканів.

Так роблять «воїни новороссии» , прикриваючись символікою наших дідів, вбиваючи наших братів.

Так поступила ця жінка, яка скориставшись конфліктною ситуацією біля пам'ятника Ольшанцам, підло засунула між кольорів біля підніжжя героїв фотографію людини, що стріляла в наших побратимів на Донбасі.

Їй повинно бути соромно! Може тому вона і її супутник ховають очі за темними окулярами.

Хто вона? Хто ця парочка?

Якщо вони це не прочитають особисто, віриться, що людська чутка донесе до них цей докір, докір за образливу підлість, за низький вчинок, за плювок на рану, що кровоточить…