Цього року я знову, описуючи заходи, що проходять в Україні 28 жовтня, натикнувся на черговий дисонанс з реальністю. Мова йде про «День визволення України від фашистських загарбників». Таку він має офіційну назву згідно Указу Президента України 836/2009 від 20 жовтня 2009 року. Що мене ще більше здивувало – підписував його В.А.Ющенко.
Щоб одразу заспокоїти своїх критиків, додам, мій дід пройшов цю війну від початку до кінця, як «доброволець першої хвилі» і визволяв Україну теж.
А тепер по факту, що ми маємо. А маємо дві проблеми.
Перша – підтримка історичного міфу про «Визволителів» Європи, яка закріплена в назві Указу і, відповідно, свята. Для кого це було «визволенням»? Для України? А може це була деокупація від гітлерівської коаліції шляхом окупації іншою країною – радянською росією?
І друга – використання улюбленого радянсько-російського кліше «фашизму». Добре, я не історик, але чи могли в адміністрації Президента працювати «двоєчники», які не знають, що фашизм має конкретну історичну батьківщину – Італію і мав суто політичний зміст. Так, можна сказати, що я придираюся. Але тоді можна було, принаймні, написати «фашистсько-гітлерівських загарбників».
І таких прикладів, насправді купа. А розгрібати нам це роками, якщо не десятками років. Це все – елементи впливу на свідомість і формування образів, якими потім легко маніпулюють гібридні пропагандисти.
28 жовтня 2018 р. Плетенчук Д.В.
#pletenchukclub