Прийшовши 15 січня на стадіон школи №17, я ніяк не очікував, що забирати мене зі школи буде наряд поліції.
А якщо бути зовсім точним – визволяти мене. Все почалося з того, що я зайшов до школи подивитися на стадіон, бо він найближчій до мого помешкання. Мене і до цього трохи дивувало те, що школу обнесли новим залізобетонним забором заввишки 2 метри.
Пройшов у відкриту калитку, стою на стадіоні, розмовляю телефоном. Виходить зі школи делегація у кількості 3 осіб до мене і починає мене питати як я, увага, ПРОНИК на територію школи, вимагаючи від мене негайно покинути її. Я звісно, відмовився, тоді вони почали викликати мене до їх директора. Я залишився на місці. За 5 хвилин пішов на вихід, але там вже стояла співробітниця школи, яка на територію школи запускає через калитку і мені у виході назовні вона відмовила, мотивуючи це тим, що вже викликана поліція.
Я, звісно, жінку бити не можу, та і нащо мені порушувати законодавство. Залишився чекати поліцію, не бігти ж мені.
А далі почався суцільний цирк. Вийшла директор школи до мене, почавши мені розповідати, що школа – це, о Боже, комунальне підприємство і на його територію не можна заходити. Також неможна знімати її на відео без дозволу.
У мене лише кілька питань:
Я вже мовчу про клоуна завхоза, який почав мене відправляти на війну, коли йому стало зрозуміло,що я - військовий. І розповідати, що «такі як я» все погане і роблять. Це типові фрази миколаївської вати.
Окремо хочу подякувати екіпажу патрульної поліції Заводського району, які прибули за дві хвилини і адекватно та швидко розібралися в ситуації, одразу мене відпустивши.
Прошу місцеві органи міністерства освіти дати належну оцінку діям директора школи і пояснити їй як треба відноситися до місцевої громади, яку форму власності та юридичний статус має очолювана нею установа. Прийду і перевірю.