Гол №17

прочитання: 3543
13.04.2020 15:33

Ви, звісно, знаєте, що Goal – то англійською ціль. Або мета. А про 17 цілей сталого розвитку для Людства вам щось відомо?

Як ні, то будь ласка додавайтесь, познайомитесь докладніше. ВУМ підготував для нас чудовий дистанційний курс, я вже його прослухав, а вас запрошую. Але зараз саме про ціль №17.

Знаєте, експерти ООН визначили цю ціль останньою. Але не тому, що вона найменш важлива. Навпаки: вона є головною, критичною передумовою того, що взагалі щось можна буде зробити з усією тою купою з 16 болючих і невідпорних проблем, які людству загрожують. Партнерство. Тільки всі разом, тільки як партнери люди можуть втриматись на цій планеті. І футбольний м'яч тут зовсім не випадковий, адже голи забивають саме команди. Хоч який в вас буде Мессі чи Роналдо, а тільки команда забиває гол, тільки команда.

І подумалось про Україну. Адже для нас партнерство є чимось нечуваним. Бандерівцям і ватникам що можна сказати про партнерство? Як можна їх привести до такої простої думки: тільки разом. А треба, бо поки вони не відчують себе саме партнерами у побудові нової мирної України, жодного спільного майбутнього в них нема. У них, а разом з ними і у нас, у всіх українців. То давайте спробуємо хоч якось окреслити можливі шляхи? Почати треба з визначень.

1. Хто ці люди?

1.1 Хто такі бандерівці

Це просто, скаже вам ватник: це українські націоналісти. Так, відповідь правильна. Але ж тільки наполовину, бо є неповною. Націоналісти є в нас різні. Принаймні три великих підрозділи: радикальні, ліберальні (націонал-демократи) і консервативні. Радикальні – це Свобода і Правий сектор, ліберальні – Євросолідарність і Голос. Є і консервативні, я особисто знаю кількох, але вони маловідомі, то не будемо ускладнювати.

Націоналісти політичні, артикульовані - це громадяни, які обрали для себе таку політичну позицію свідомо, в результаті знайомства з різними ідеологіями. А ще є несвідомі або побутові націоналісти. Вони в політиці не розбираються і участі в ній брати не хочуть. Це малоосвічені люди, які просто вороже ставляться до іншомовних громадян, передовсім російськомовних. Вони теж націоналісти, але з точки зору політичної є несвідомі, стихійні або побутові.

1.2 Хто такі ватники

Тут насправді просто. Це ті самі націоналісти, російські, але в нас вони не представлені на рівні політичному. Колись була спроба організувати Партію Путіна, але невдала. Отже, залишились тільки націоналісти стихійні чи побутові, несвідомі й політично неосвічені. Вороже налаштовані до української мови.

2. План дій

2.1 Важіль

Пам'ятаєте, як там античний вчений казав: щоб двигонути Землю, потрібен тільки правильний важіль. Ну, я трохи перекрутив, але дійсно, щоб вирішити задачу, треба знайти правильний підхід, метод, отой чарівний важіль. Багато каже за те, що це освіта, знання, зокрема політичні або громадянські. Зараз поясню.

Побутового націоналіста у жодному разі не можна схилити до партнерства. Та ще з ким – з отими… То його треба шляхом громадянської освіти вивести з цього стану. Це в принципі, загалом, а в деталях – то вже по окремих складових проблеми.

2.2 Бандерівці: план дій

Націоналіста побутового можна перетворити на націоналіста свідомого, познайомивши його з тим, що таке сучасна політика, яка її роль в житті держави. І, зрозуміло, що таке політичний націоналізм. Зокрема, які задачі ставлять перед собою конкретні підрозділи українських націоналістів, як пропонують їх вирішувати в рамках нашої Конституції. Одним словом, залучити його, можливо, до лав прихильників якоїсь націоналістичної партії чи організації. Що тут надто складного?

Втім, це тільки перший щабель, не дуже складна задача. Можна рухатись й далі у політичному спектрі. З несвідомого націоналіста можна зробити й консерватора чи соціаліста, чому ні? Ми ж не знаємо, та і сама та людина не знає про себе, що їй буде ближче – політичний націоналізм, соціалізм чи християнська демократія. Бо вона просто про це не знає нічого конкретного, ну щось там чула від сусіда... Але не цікавилась, вважала, що політика є справою політиків, а їй там робити нема чого, то й думати про це не треба. Помилка? Так, всі фахівці тут єдині: саме неосвіченість і відстороненість від політики наших громадян роблять її полем… Ну ладно, не будемо.

2.3 Вата: план дій

Повторити схему, пропоновану для націоналістів українських, тут не вдасться, бо партії Путіна в Україні і нема, і вона нікому не потрібна. То для російських побутових націоналістів можливий шлях у політику пролягає відразу до ліберальних, консервативних чи соціалістичних сил. Чому ні? Хіба серед наших російськомовних не поширена повага до прав і свобод або бракує прибічників православ'я? А згадки про соціалізм? Та скільки завгодно, відтак виглядає, що нашого націоналіста саме російського, а не українського, можна залучити до згаданих ідеологічних напрямків, оминаючи націоналістичні. Зміст навчання чи навчальна програма абсолютно та сама, що і у першому варіанті: про політику взагалі і про конкретні політичні сили зокрема. Зауважимо, йдеться не про вербовку людей до партій, а про набуття ними особистої політичної ідентифікації, переконань і, зрозуміло, критичну оцінку відповідності тим переконанням партійних документів окремих політсил.

2.4 Критерій успіху

А як дізнатись, що побутовий націоналізм подолано? А це коли вата буде звертатись до бандерівців українською і навпаки – бандерівці до російськомовних російською. Тобто, будуть демонструвати повагу до іншого. В руслі нашої Конституції і європейської традиції, а не радянської. І, зрозуміло, відчуваючи, що побутовий націоналізм вони залишили вже в минулому. Толерантність політична, що має відобразитись і в мовному питанні. Реально так, відчутно.

Я згадав радянську політичну традицію, хтось не погодиться, мовляв, звідки вона в Україні по 30 роках Незалежності? Маємо визнати, що всі ці побудові націоналісти виховані саме радянською більшовицькою практикою. Яке в них найдошкульніше прізвисько для їхніх ворогів? Фашисти. І саме ворогів, бо вони не бачать в іншомовних опонентів, а тим більше, потенційних партнерів. В традиції більшовиків є тільки наші і вороги. Яких, звісно, треба нищити. Ну вже не фізично, а нехай морально, але без варіантів порозуміння, діалогу… То от тому саме готовність до діалогу, партнерства з політичним опонентом і є критерієм виходу якоїсь конкретної людини зі стану побутового націоналізму. А якою мовою звертатись?

3. Реалізація плану

На перший погляд здається, що всі без виключення політичні сили мали б бути зацікавлені в залученні несвідомих громадян, українських побутових націоналістів до своїх прибічників шляхом громадянської освіти. А насправді? Насправді наші кадрові партії в тому не зацікавлені. То хто? Освічені громадяни й провайдери освітніх послуг. Громадяни, підкреслимо, хоч і не належні до лав політичних сил, але свідомі тої ваги, що відіграє політична освіченість чи неосвіченість населення в усіх наших проблемах і негараздах.

І от тут приходить час говорити про партнерство як критичний фактор. У реалізації Програми подолання побутового націоналізму шляхом громадянської освіти. Провайдери працюють в цьому напрямку і сьогодні, роблять навчальні курси, лекції (не плутати з тим, що говорять з екранів різні активісти). То якісний контент є, але ж його треба ще донести до бандерівців і ватників. Як? Шляхом партнерства з громадянами-волонтерами. Ну і, звісно, між окремими провайдерами. Вони б мали оту Програму якось по-партнерські скомпонувати? Обговорити у фаховому середовищі, поділитись з громадськістю, вислухати зауваження і поради, доопрацювати…

3.1 Першій рівень: волонтери

Так, перший, і найпростіший щабель. Я пропоную кожному свідомому і освіченому українцю (українок теж беремо у компанію – погляньте на картинку), що хоче взяти участь в реалізації процесу, таку послідовність особистих практичних кроків:

А. Прочитати "Як будувати рідну хату" Андрея Шептицького.

Б. Написати про свої враження у будь-якому форумі, блозі, на сайті. І заслати мені посилання, я додам у загальну базу. Поки що вона не надто вагома.

В. На підставі власної публікації запросити до читання знайомого. А може і кількох. У зручний для себе спосіб. Але особисто, те, що у форумі, публічно, є тільки підмурівком, базою, а потрібен ще особистий дотик, приклад, запрошення.

Все. А перевірити з часом, чи взялись запрошені за читання? Ні, цього не треба, то вже буде тиск, а тиск ділу не допоможе. Завадити – так, це може статись, але жодного примусу тут бути не може.

Приклад - ось що виглядає критичним ресурсом у справі громадянської освіти, читання книжок, перегляду лекцій, що присвячені політиці, культурі, філософії. І перший крок, мабуть, найважчий. То зробімо його простим і зрозумілим, доступним кожному і для кожного відкритим.

Оскільки А і Б я відбув ще у 2016 році, то тепер, в рамках нової спроби, берусь за В. Запрошую трьох знайомих: двох Олександрів і одну Вікторію. Так, у приваті Фейсбуку. Ну щоб не чинити тиск. А хто хоче – приєднуйтесь. Заб'ємо гол №17 політичній несвідомості! Ми ж команда, освічені?

3.2. Другий рівень: провайдери громадянської освіти

Зрозуміло, що одним текстом громадянську освіту не вичерпаєш. Треба щось більше, потужніше. Втім, в нас достатньо провайдерів громадянської освіти (про це можна дізнатись тут). Мені краще відомі ВУМ, Прометеус і Отіум Академія. До них і звернусь.

З пропозицією: шановні колеги, перейміться, будь ласка, духом Партнерства і скомпонуйте разом (!) Програму. Звісно, під спільну партнерську реалізацію. Я навіть назву не хочу уточнювати – то справа фахівців. І вона непроста, я думаю. Треба буде їм добре поміркувати, подумати про свої ресурси, спробувати зазирнути у майбутнє. Як з приводу технологій, так і якихось суспільних чи глобальних тенденцій в громадянській освіті. Але, зважте, цей другий рівень дуже важливий. Без нього, на самих волонтерських зусиллях ми далеко не підемо. Ба більше, без уваги провайдерів до тих волонтерів, що мають виконувати дуже важливу функцію агітації, залучення до навчання отих наших цільових несвідомих, справа теж не відбудеться. Згодні?

3.3. Третій рівень: партії

Так, це дуже віддалена перспектива, але не можна не сказати і про неї.

Наші партії – не проти ночі будуть згадані – в пастці. З одного боку їм потрібен виборець, його голос. З іншого – вони не хочуть втручання людини з вулиці в їх політиканські справи. А тим більше, ще якогось там навчання…

От приклад. Втім, маємо на руках козир: точні відомості про те, хто в проводі Слуг народу відповідає за партійне будівництво. Тож повідомимо партійців про ідею, може в них будуть пропозиції. Адже, як перші два рівні задихають, то на третій все одно прийдеться виходити? Ну то й будемо готуватись загодя. А щоб було в нас класичні три адреси або три звернення, то додамо ще ось кого. Ну це вже з часом, коли буде якийсь прогрес на другому рівні.

Резюме

В мене є достатньо підстав вважати, що нічого з пропонованого не відбудеться. Що дух партнерства ще надто далекий від всіх наших людей, по яких би рівняї я їх тут не розподіляв. Але…

В тому документі ООН, про який йшлося, там сказано, що кожен (!) з нас має щось зробити для тих 17 цілей. Ну от, я почув і зробив, що вмів: віддав пас. Тепер той м'яч у тебе в ногах, шановний читачу. Щось скажеш?