У думах про "вождя"

Уранці, 22 лютого 2014 року, прочитавши численні публікації ЗМІ про "ленинопаде", що почався, в містах України, я визнав необхідним виразити своє відношення до происходяшему з позицій звичайного городянина і депутата міської ради. Активні користувачі Фэйсбука не дадуть мені збрехати: я написав про те, що з понеділка починаю процес підготовки і реєстрації проекту рішення сесії міської поради про демонтаж пам'ятника Леніну і його цивілізованому перенесенні з центральної площі міста.

Проте напруження людських емоцій по усій Україні вже було не зупинити. Не залишився осторонь і Миколаїв. Через декілька годин пам'ятник "вождеві", що простояв декілька десятиліть - ліг, залишивши у кожного з нас своє відчуття того, що стався :у кого - те радість, у кого - той розлад, у кого - те просто відсутність яких - або емоцій...

Але мова сьогодні не про це, мова про те, що ж далі буде з пам'ятником і хто гідний зайняти тимчасово порожнє місце на постаменті?

За останні декілька тижнів я прочитав багато думок і висловлювань городян із цього приводу, у тому числі і керівників міської общини, громадських і політичних лідерів регіону. З деякими заявами згоден, а деякі зовсім відкидаю. При цьому залишилися питання, на які ніхто не дав чітких і зрозумілих відповідей : як для тих, кому цей пам'ятник доріг, так і для тих, хто категорично проти нього.

Сьогодні, з вуст одного з кандидатів в мери міста, все частіше звучить інформація про проведення реставраційних робіт по відновленню пам'ятника.Нібито ці роботи в самому розпалі і незабаром монумент набуде своєї колишньої цілісності і величі і, як - те, між рядків навіть прочитується деяке душевне коливання і внутрішні терзання близькі до згоди у відновленні статусу кво.

Нічого не скажеш: толерантно, гнучко, передбачливо, особливо на старті кампанії мера - додаткові голоси "старовірів" зовсім не перешкода. Тільки за чий рахунок?

Мало хто з городян знає, що два роки тому рішенням міської ради з міського бюджету виділялися 146 тисяч гривен для обслуговування пам'ятника. Я тоді виступав категорично проти, аргументуючи це тим, що в нашому місті скупчилася така кіпа проблем і виділення досить чималої суми на пам'ятник нераціонально, що буде просто не зрозуміло городянами. У будь-якому рішенні міської ради повинні враховуватися інтереси усіх жителів цього міста.Прості цифри говорять про те, що в нашому місті мешкає близько 500 тисяч чоловік і тільки, приблизно, 20-30 тисяч дорослого населення, що голосує за комуністів, позитивно відносилися до наявності пам'ятника Леніну на центральній площі міста.

Я вважаю морально за неправильне було тоді виділення грошей міською радою з бюджету міста, фактично загального гаманця городян, для задоволення потреб абсолютно малої частини жителів міста в період гострої нестачі грошей для вирішення тисячі кричущих міських проблем, яких не має політичного забарвлення. Могли адже колишня регіональна більшість депутатів міської ради направити ці гроші, наприклад, для капітального ремонту поточного даху п'ятиповерхового будинку? Будь-якого будинку з декількох сотень по усьому місту з подібними проблемами.Могло! І ми б, в повному розумінні цього слова, зробили щасливими, як мінімум, 300 мешканців такого будинку, припинивши їх поневіряння з тазками, відрами, регулярною заміною шпалер і біленням стель, розуміючи при цьому, що вирішили проблемне питання симпатиків : і комуністів, і бютівців, і регіоналів, просто аполітичних, мирно таких, що мешкають під однією покрівлею людей. Могли, але не направили.

Але це вже історія. Що було, то пройшло, головне щоб не повторювалося.

Сьогодні я бачу декілька аспектів, які не додають спокою і світу в місті і служать постійним предметом обговорень городян на тлі відсутності який, - або виразній офіційній інформації.

Перший аспект. Сьогодні керівництво міста повинне чітко пояснити і документально підтвердити джерела і загальні об'єми фінансування реставраційних робіт :

• на підставі чого виконуються роботи
• хто підрядник(виконавець)
• загальна вартість робіт і порядок здійснення оплат.

Забігаючи наперед, хотілося б у відповідь не почути традиційні заяви про спонсорську допомогу міфічних меценатів, а якщо такі, раптом, і з'явилися, то почути їх офіційні заяви з відповідями на ті ж питання і публікацією тих же фінансових і інших документів, пов'язаних із згаданою реставрацією. І ще. Багато хто чув, у тому числі і в день зносу пам'ятника, але ніхто не бачив: надайте, будь ласка, рішення виконавського комітету Миколаївської міської поради про знос пам'ятника Леніну, яке було прийнято ранком 22 лютого 2014 року і яке було зачитано перед людьми. Інтернет комунікації вам допоможуть.

Другий аспект. На сьогодні я не зміг ознайомитися з офіційною позицією представників комуністичної партії.Можливо погано шукав, але в не в цьому суть. На мою думку цілком була б доречна ініціатива комуністів по передачі пам'ятника з балансу міста у власність КПУ, тим паче, що правовий шлях рішення є і давно випробуваний. Упевнений, що така ініціатива, при нульовій залишковій вартості пам'ятника, знайшла б одноголосну підтримку в залі засідань міської ради. Отримавши у власність пам'ятник, комуністи спокійно можуть закінчити його реставрацію і уклавши договір про зберігання і обслуговування з будь-яким з міських музеїв, що має в розпорядженні прилеглі території, надалі проводити свої заходи біля нього.

Третій аспект.Городянам, громадським організаціям, керівництву міста, усім зацікавленим у відновленні історичної справедливості, після проведень круглих столів і обговорень у будь-яких інших доречних форматах - негайно прийняти рішення про того, хто з історичних осіб, що внесли істотний вклад у будівництво і розвиток міста Миколаєва гідний зайняти місце на постаменті в центрі нашого міста.

Усі ми повинні зрозуміти: політичні вожді приходять і йдуть, національні герої залишаються назавжди.