Нагороджується іменною відповідальністю.

Війна на Сході не припиняється. Російська армія продовжує окупацію багатьох районів Донбасу. Межу не провести. Потерпівши провал спроби знищити Україну політичними і терористичними діями, Путін намагається викликати крах усієї держави шляхом знищення економіки і фінансової системи. Дипломатичні дії на міжнародній арені не можуть самостійно зупинити агресію і російське вторгнення.

Є тільки один надійний спосіб зупинити війну— протиставити російським силам ще ефективнішу українську силу. Навчитися воювати. І для цього передусім потрібне не залізо—потрібний розум.За даними ЗМІ з санітарних і медичних установ станом на 18 вересня, в ході російський - української війни в квітні—вересні 2014 р. віддали життя за Батьківщину понад 1400 українських воїнів.

Вважаю необхідним зняти гриф секретності з військових втрат. Наші жертви—наочне свідоцтво готовності українців захищати свою свободу і незалежність. Відчайдушний опір українських військ проти російського вторгнення шокував Путіна і зірвав задуми Кремля по розвалу українського опору. І від публікації цифр втрат війська не розбіжаться, і Україна не складе зброю, і опір буде продовжений. Але пам'ять і повага до подвигу загиблих повинні змусити суспільство і державу чітко відповісти на питання:які помилки у військовому плануванні були допущені? Хто несе відповідальність? Які заходи зроблені, щоб не допустити повторення цих помилок в майбутньому?

Нині за даними Центру обміну полонениками при Дніпропетровській облдержадміністрації в полоні у російських найманців і збройних сил РФ знаходяться 803 українських військовослужбовок і цивільних особи. Понад 500 з них захоплені російськими військами в результаті проведення операцій на оточення українських підрозділів в період 24–30 серпня. Без аналізу ситуації і роботи над помилками ми не зможемо уникнути повторення таких ситуацій.

Україна зобов'язана використати оперативну паузу і зниження інтенсивності бойових дій з боку Росії, щоб здійснити короткострокові і довгострокові заходи по підвищенню боєздатності Збройних сил і військ Антитерористичної операції. Тому що війна триває і триватиме.Щоб компетентно притягати міжнародну військову допомогу, щоб грамотно і швидко оцінювати оперативну обстановку і приймати правильні рішення, українське командування зобов'язане зробити серйозні висновки по ходу бойових дій.

Починаючи з червня, ZN.UA звертало увагу керівництва країни на необхідність вироблення комплексних і системних рішень з метою підвищення обороноздатності. Відразу після інавгурації президента Порошенка ми, на основі здобутого у боях досвіду, опублікували ряд статей з рекомендаціями для Верховного головнокомандувача, На жаль, нескладно переконатися—усі вказані в статтях ключові проблеми не вирішуються, а актуальність їх рішення тільки зросла.

Багато людей, у тому числі і я, намагалися вплинути на процес ухвалення рішень не лише публічно. У липні - серпні написав три доповідні на ім'я Главкомверха, які були до нього доведені.Двічі при особистих зустрічах мав можливість донести до Петра Олексійовича існуючу проблематику. У складі інспекційної групи Адміністрації президента, створеної першим заступником глави АП Юрієм Косюком, я виїжджав в зону АТО для вироблення конкретних рекомендацій і пропозицій. Неодноразово спілкувався з найближчими соратниками президента, зустрічав з їх боку цілком розумну реакцію і більше того—підтримку ряду ініціатив. Разом з колегами ми підготували і передали президентові тези, що стали основою скликаного ним розширеного засідання Генштабу 1 вересня. Тому те, що скажу—це не суб'єктивні оцінки, а виведення, підтверджені безліччю деталей і фактів.

Відповідальність за неприйняття системних заходів по підвищенню обороноздатності України, за багатократне повторення помилок в аналізі оперативної обстановки і оперативному плануванні при ухваленні рішень в конкретних операціях, у тому числі в Иловайске, в секторі "Д", під Луганськом і Слов'янськом, несуть конкретні посадовці—міністр оборони Валерій Гелетей, начальник Генерального штабу Віктор Муженко. Але передусім це відповідальність Верховного головнокомандувача Петра Порошенка.

Маючи досвід спілкування з Петром Олексійовичем, скажу прямо про помилки, за які відповідає він особисто. І я, і багато його найближчих співробітників неодноразово доводили до президента важливість рішення існуючих проблем, проте належній реакції не послідувало. Порошенко погоджується з логікою і не оспорює очевидного, але в його уявленні ці проблеми не такі пріоритетні.

А тим часом проблеми в ухваленні рішень Верховним головнокомандувачем наступні:

1. Помилки в оцінці стратегічного положення України і визначенні пріоритетних завдань. Це результат відсутності центрального органу управління силовими структурами в умовах війни.

Порошенко визначивсвоїм стратегічним пріоритетом досягнення світу на Сході і дипломатичне врегулювання. Тому, формуючи свій порядок денний, президент приділяє велику увагу дипломатичним переговорам, замикаючи їх на собі в ручному режимі. В той же час недостатню увагу він відводить військовому аспекту захисту України. А тим часом ситуація складається абсолютно протилежна—загострення положення України в ході мирного врегулювання безпосередньо залежить від обстановки на фронті і ходу бойових дій. Міжнародні чинники не роблять прямого впливу на хід російський - українського конфлікту.Санкції і рішення Заходу на агресію Путіна і ескалацію конфлікту з боку РФ на два - три кроки запізнюються. Абсолютно очевидно, що ніякі дипломатичні заходи не можуть самостійно зупинити війну. Якби українські війська в районі Иловайска і Кутейниково не учинили рішучого опору російському вторгненню, якби не були узяті в полон військовослужбовки регулярних підрозділів збройних сил РФ, то міжнародна реакція не була б такою масштабною. Захід неодноразово заявляв, що уникатиме прямого втручання у війну.І Україна досі має статус гравця і договірної сторони, а президент України виступає в Конгресі тільки з однієї причини—тому що українські воїни у важкій обстановці чинять опір агресорові.Грамотна організація оборони і опору має безпосередній вплив на хід мирного врегулювання, і тому ці питання повинні стати для Верховного головнокомандувача безумовним пріоритетом.

2. Відсутні Ставка Верховного головнокомандувача, управлінська структура і військова доктрина. Ми неодноразово писали про ці проблеми, оскільки під час криз вона проявляється повною мірою. У президента немає аналітичного апарату, немає виконавської структури. Порошенко намагається налагодити координацію за допомогою нарад. Але вони в умовах війни перетворюються на нескінченні засідання великого числа держслужбовців, які замість ухвалення рішень велику частину часу обмінюються своїми погано структурованими думками. Немає доктрини, стратегії і тактики застосування військової сили, тобто не обкреслені рамки і цілі, не визначені горизонти ухвалення рішень.Усе це виключає можливість делегування повноважень, самостійність посадовців, що виключає. Президент переобтяжений тисячами абсолютно непотрібних і дрібних питань. Наприклад, багато часу і уваги було приділено штучно піднятій проблемі "високоточної зброї", з - за нестачі якого нібито знижується ефективність бойових дій українських військ. Порошенко і увесь його апарат провела величезна кількість нарад, результатом яких стала закупівля нових протитанкових ракетних комплексів українського виробництва.

Насправді вирішення цієї проблеми не вимагало уваги Головнокомандувача. Це рівень департаменту озброєнь МО. Основна проблема ведення бойових дій лежить зовсім не в площині наявності або відсутності якого - те "залоза". Головна проблема—в якості оперативного планування, стратегії і тактики бойового застосування, дотримання статутів Збройних сил, бойової підготовки.Але замість рішення ключових проблем Порошенком дозволяє відволікати себе завданнями, що абсолютно не заслуговують на увагу головнокомандувача. До речі, нові ПТРК не передавалися Міноборони у війська впродовж двох місяців після закупівлі—і ніхто за це не покараний. Усе це—результат перевантаженості надуманими приватними завданнями, які головнокомандувач вихоплює із загального інформаційного потоку, не бачачи стратегічної картини. Ухвалення стратегічних рішень можливе тільки на основі документів планування. Запитував співробітників Петра Олексійовича : "На підставі яких документів здійснюється планування бойових дій? У вас є яка - те папір"?. Мені відповіли: "У нас немає часу на стратегію, ми щодня вимушені гасити які - те пожежі". Проте без стратегії пожежу не загасити—горітиме. Поки не згорить дотла…

3. Відсутність об'єднаної розвідувальної структури.Ми вже неодноразово писали—у більшості сучасних держав численні структури, що добувають стратегічну інформацію, об'єднуються єдиним аналітичним апаратом для швидкої обробки і аналізу великих масивів інформації і ухвалення оперативних рішень. У США існує посада радника президента по розвідці, який відповідає за координацію усіх розвідувальних служб і інформування керівництва країни після отримання об'єктивної інформації. Петро Олексійович, ККД усіх розвідувальних структур України складає у кращому разі 5% від готівкових можливостей. Тому що відсутня єдина концепція застосування розвідслужб. Відсутня єдина постановка завдань. Єдиний аналіз інформації. І відсутня система доведення цієї інформації на реалізацію, на тактичний рівень, де за розвідданими працюють артилерія, спецназ, авіація.

Подивіться на офіцерів розвідки—штабних аналітиків у військових штабах, подивитеся як по-варварськи і бездарно застосовуються частини спеціальної розвідки, які втрати і який результат. Ця кров на совісті Муженко, який поставив абсолютно некомпетентного генерала Назаркина командувати силами спеціальних операцій, просто тому, що вони друзі. Спецназівці просто ненавидять Назаркина за бездарне командування. Навіть усередині разведструктур СВР, СБУ, ГУР МО, МВС, Держприкордонслужби, частенько відсутня ефективна координація між підрозділами. А що вже говорити про координацію міжвідомчу…Верховний Головнокомандувач часто повторює: "Я володію усією інформацією, я все знаю". Хоча є підстави судити про украй слабке володіння обстановкою.Спілкувався з Петром Олексійовичем з приводу обстановки під Иловайском 27 серпня, і сьогодні можу констатувати, що усі оцінки обстановки, усі варіанти рішення, які тоді з чиєю, - те подання озвучував Головнокомандувач, виявилися помилковими. Біля цих помилок опинилася дуже дорога ціна—втрати українських військ в деблокуванні частин під Иловайском цілком порівнянні із загальними втратами під час прориву з оточення.

4. Відповідальність за ухвалення рішень і оперативне планування—це найбільша проблема. Можна як - те зрозуміти і виправдати тільки ті помилки, які офіційно визнані, по яких зроблені висновки. Сподівався, що хто - те за це відповість—але бачу, щоПетро Олексійович не вважає необхідним кого - те міняти в оборонному відомстві і командуванні АТО. Ну що ж, про це потрібно хоч би написати.Вважаю злочином те, що Головнокомандувач зберігає на своїх постах тих, з чиєї вини сталися поразки і були допущені невдалі тактичні дії українських військ, значні втрати, що спричинили.

Більше місяця в районі кордону з РФ російські війська розстрілювали частини 72 - й, 24 - й, 79 - й бригад—наші не могли нічим відповісти і були приковані до уразливих позицій. Я звертався до керівництва АП 22 липня як учасник інспекційної групи і прямо писав потім в інтернеті, що виведення військ необхідно здійснити негайно. Але наказ на прорив був даний тільки 5 серпня, що привело до багатьох трагічних наслідків. Потім в той же район були введені нові частини—25 - й, 28 - й, 30 - й, 51 - й, 95 - й бригад. Результат був очевидний, оскільки російська артилерія била масований, а маневр військ був обмежений, можливості інженерного устаткування позицій також були украй обмежені.Великі втрати в людях і техніці значно понизили боєздатність наших військ. Це привело до втрати керованості і боєздатності військами сектора "Д", і їх неорганізований відхід став головною причиною, по якій російські війська вчинили оточення під Иловайском.