Відкритий лист до тих, хто небайдужий до долі нашої держави

На редакційну пошту «Злочинності.НІ» прийшов лист від Юрія Дидевского, в якому він підняв тему про зміну тексту Гімну України.

Заради справедливості варто відмітити, що подібні листи ми отримували і раніше. Проте коли ця тенденція прийняла масовий характер, ми прийняли рішення винести цю тему на обговорення.

Далі приведений не змінений текст листа.

***

Відкритий лист до Президента України, до Премо’єр–міністра України до Голови Верховної Заради України, до депутатів Верховної Заради України, а також до всіх моїх співвітчизників від Сходу до Заходу і від Півночі до Півдня, хто небайдужий до долі нашої держави, України.

Вже рік, як в нашій країні почалися кардинальні зміни. Які на теперішній годину переросли у війну. Ми всі пам’ятаємо Небесну Сотню, бійці якої першими пролили дах і віддали своє життя за краще майбутнє. Вже рік, а кровопролиття не припиняється, а тільки збільшується, незважаючи на заявлене перемир'я. Скільки ще повинне пролитися крові? Не вже забули, дах людська не водиця.

Я розумію, що для світу потрібно багато чинників. І кожна людина, на своє розуміння, вважає ті чи інші чинники більш чи менш важливими. Але ніхто не звертає уваги на один з найголовніших чинників то з якими словами стояли люди на майдані, то з якими словами мі продовжуємо виборювати здобуте, то з якими словами наші бійці захищають свою землю на Сході України. А саме, я травню на увазі наш Гімн. Всі смороду відстоювали і продовжують відстоювати свою гідність зі словами Гімну України на вустах.І про що сморід співали і співають «станемо, браття, у бій кривавий…». І що мі маємо на теперішній годину, бій кривавий. Про що співали, ті і отримали, бо це закон природи. Так було завжди, про що людина говорити чи співає, ті вона і отримує. Це закон, який незалежно від те знаємо мі про нього чи ні працює. Як закон всесвітнього тяжіння працює незалежно від нашої свідомості. Може вже досить кривавої боротьби, досить батьківщині отримувати своїх рідних у трунах, досить молодимо чоловікам повертатися із зони АТО знівеченими, досить вже горівши та сліз. А для того щоб припинити криваву боротьбу, припинити неоголошену війну, потрібно припинити про це говорити і співати.

Я дуже добрі розумію, що змінити один із атрибутів державності, дуже доладна завдання. Але саме тепер наставши година змінити Гімн України. Від цих змін залежить майбутнє нашої країни і людей, які в ній проживають.І чим швидше це буде зроблено, тим швидше припиниться кривавий бій і повернеться світ і спокій в країну і кожну сім’ю. Хтось може вважати це дрібницею, але, насправді, це далеко не дрібниця, а дуже і дуже важлива річ.

З самого качану, коли був прийнятий Гімн України, він викликав суперечливі відчуття. Кажу не тільки про собі, а і про багатьох своїх знайомих. Наш Гімн у теперішній редакції викликає почуття печалі, скорботи, жалю, нескінченного болю і заклику до кривавої боротьби. Особисто мені важко його сприймати. Точніше, моя підсвідомість, яка не сприймає заперечення і негатив, я травню на увазі заклик до кривавої боротьби, відмовляється його сприймати.

На сьогоднішній день, я вважаю, що мій громадянський обов'язок звернути увагу всіх на це дуже і дуже важливе і доленосне питання, як для нашої країни, так і для шкірного з нас.

Я вважаю, що всі 23 роки існування нашої незалежної держави є яскравим прикладом виживання, печалі, скорботи, жалю, нескінченного болю та кривавої боротьби в останній годину. Може вже досить з нас цього всього негативу, може вже прийшов година змін у нашій Україні на краще, може вже наставши година розвитку і розквіту нашої держави, година припинення кривавої боротьби.

Як мі знаємо з відомого всім мультиплікаційного фільму «як човен назвеш, так він і попливе». Як відомо всім, пливемо мі, м’яко кажучи, не дуже. Скоріше бовтаємося, як щось там у ополонці. Тому я вважаю, прийшов година змінити або відкоригувати деякі атрибути державності, а саме наш Гімн.

Всі свої пропозиції я можу пояснити чим сморід викликані.

Візьмемо слова нашого Гімну. «Ще не вмерла України, ні слава, ні воля».Кажу вам як лікар і як фахівець, який розуміється на тому, як працює людська підсвідомість. Вона не сприймає заперечення, незалежно від того знає людина про це, чи ні. Так працює підсвідомість, це закон природи. І дивіться що мі маємо, якщо відкинути заперечення що залишається «ще вмерла України слава та воля» . Люди добрі схаменіться, як можна співати про смерть нашої слави та волі. Про що мі будемо співати, те мі і отримаємо. Я вважаю, що вже прийшов година відродження нашої слави і волі, досить співати про їх смерть та криваву боротьбу.

А далі «станемо, браття, у бій кривавий…». Хто вважаєте, що ще мало крові пролите за славу і свободу України, нехай продовжує співати далі, і крові буде ще більше. Бо це, повторюю, закон природи, про що мі будемо співати, те мі і отримаємо.

Гімн повинний закликати до розвитку, до життя, до свободи, до щастя, до самоствердження нашої державності, після його виконання повинне виникати бажання жити і творити. А коли слухаєш наш Гімн у теперішній редакції, виникає враження що мі когось ховаємо, а на похоронах даємо клятву влаштувати комусь криваву вендету.

Я вважаю, що прийняття Гімну України в теперішній редакції є злочином проти власного народу. Розумію, що це дуже смілива заява. Але зарази як разів наставши година виправити помилку минулого. Бо помилки не ті, що мі робимо, а ті, які мі не виправляємо.

Я вважаю, що прийшов година прислухатись до свого народу, який бажає своїй державі розвитку, процвітання і кращої долі. А якщо залишити Гімн в тій самій редакції, то це буде мовчазна підтримка злочину минулого.

Я пропоную свої невеличкі зміни до нашого Гімну, котрі, впевнений, призведуть до величезних змін в житті і розвитку нашої України і шкірного з нас. Пам’ятайте «як човен назвеш, так він і попливе» , це закон природи. І не даремно на Сході кажуть «подумай, перед тим, як подумати».

Гімн не потрібно змінювати кардинальним чином повністю, наголошую, лише невеличкі зміни, які призведуть до великих і кардинальних змін в країні на краще.

Гімн України

"Гань розквітнеУкраїна"

Гань розквітнеУкраїни, і слава, і воля
Ганьнам, браття українці, усміхнеться доля.
Згинуть наші вороженьки, як роса на сонці
Запануєм і мі, браття, у своїй сторонці.

Душу й тіло мі покладемо за нашу свободу
І покажемо, що мі, браття, козацького рід.

Створим, браття, світ тривалийвід Сяну до Дону
У ріднім краю панувати не дамо нікому;
Чорне море ще всміхнеться, дід Дніпро зрадіє
Ще у нашій Україні доленька наспіє.

Душу й тіло мі покладемо за нашу свободу
І покажемо, що мі, браття, козацького рід.

А завзяття, праця щира свого ще докаже
Ще ця волі в Україні піснь гучна розляже
За Карпати відоб'ється, згомонить степами
України слава стані поміж ворогами.

Душу й тіло мі покладемо за нашу свободу
І покажемо, що мі, браття, козацького рід.

Ті, що я пропоную змінити виділено в тексті.

Я вважаю, що мої слова дійдуть до свідомості всіх небайдужих до своєї долі і до долі нашої держави людей. Я розраховую на розуміння і підтримку в цьому питанні всіх справжніх патріотів своєї країни.Ці зміни потрібні не лише мені, сморід потрібні кожній людині нашої країни, сморід потрібні нашим дітям і онукам, сморід потрібні всім, сморід потрібні нашій рідній державі, УКРАЇНІ.

З повагою, Юрій Дмитрович Дідевський.