Анатомія самоізоляції

Включаючи телеканал «Україна» почути словосполучення Ахметов і гуманітарна допомога жителям Донбасу, можна, напевно, частіше, ніж ім'я путина по росссийским телеканалах. І ось, настав знову той довгожданий момент, коли знову заговорили про необхідність купувати вугілля у Донбасу. Знову про те, як гостро потребує країна в донбасівському вугіллі і без нього–просто нікуди. Цікаво виходить–ми повинні купувати вугілля у окупованої території, збагачуючи терористів. Але це усе лірика. А по факту - деякий «цар Донбасу» повільно, але упевнено, йде до своєї мети–політичній самоізоляції захоплених територій, на яких його царювання, хай і неформальне, буде непохитне. Основою цієї самоізоляції служить фінансова незалежність.

Адже, якщо придивитися, цар з нього, для місцевого глибоко ватного населення просто ідеальний: добрий цар організував місце, де усяк нещасний може прийти і отримати пакет з їжею. Шикарно просто. Ось вона–ватна мрія утіли. Прийди і отримай. А ті, хто працюватимуть на шахтах царя, ще і зарплату отримуватимуть. А ті, хто не хоче працювати, можуть ганяти по місту з блималками і автоматами і грудьми в медалях. Ідеальний ватний світ. Плювати, що цар родом з 90 - х і є його найяскравішим уособленням. Все одно, що саме цей цар розв'язав війну, а до цього десятиліттями їх грабував. Він–цар, йому можна. Ну, про соціальні гарантії можна не переживати, це турбота «сусіднього» держави–України, автобуси для поїздок за пенсіями вже як - те організовуємо.

І царя можна зрозуміти. Окуповані території не платять, по факту, податки.І як би що не вийшло, та не відібрали київські реформатори награбоване за столькие роки. Захист інвестицій–все просто. Люди? Гаразд…

Самоізоляція Донбасу–найбільш вигідний варіант для тих, хто вважає себе хазяями регіону. Односторонній економічний клапан. І якби росіянам було цікаве донбасівське вугілля в пристойних об'ємах, питання не стояло б про самостійність Донбасу, але «годувальники усієї країни» як - те нерентабельні, навіть за умови відсутності відрахувань «Київській Хунті».

Те ж саме, але в іншому масштабі ми спостерігаємо в РФ. Я писав у своєму блозі ще до вбивства Бориса Нємцова, про те, що «колективний путин» вибрав шляхполітичноюсамоізоляції РФдля збереження трону, якщо коротко. Після цього вони вбивають Нємцова–політика, найбільш прийнятного для «колективного Заходу».Не просто «рукопотисного» , а реально цікавого політика. Чи це не пряме свідоцтво послання : «Ізолюйте мою країну, будь ласка, бо сам я цього зробити не можу–не усі зрозуміють». Альтернативи Нємцову немає. Ні крымнашист Ходорковський, який по суті– «путин що не встиг стати президентом» , опальність якого зводиться лише до того, що коли перестала грати музика, він не встиг сісти на стілець, яких стало на один менше, ні крымнашист Навальный, підтримав напад РФ на Грузію в 2008, який створює повне відчуття проекту Кремля що дуже вчасно потрапляє у в'язницю і з дуже не зрозумілих причин що звідти випускається після вироку, не стоїть і поруч на один рівні з Нємцов. А як же бути тепер РФ? А просто: є Китай, якому навіть не все одно, з ким мати справу, а якому «чим гірше РФ, тим краще Китаю».Путіна все влаштовує–китайці не ставлять зайвих питань про демократію, китайців теж все влаштовує–РФ дешевий сировинний придаток розвиненої економіки Китаю. І навіть «колективний Захід» усе устаивает–через Китай, опосередковано, під китайськими брендами, можна продавати, хоч частково «підсанкції» товари і технології. Китай купує сировину у розсіяний і робить товари з високою додатковою вартістю в обмін. Китай влаштовує убогий російський покупець, який братиме кілька разів одно і теж, чим один раз дороге. І головне–Китай послужить тим самим импортозаменителем європейського і американського товару, який стане недоступний або виведе свої виробництва з РФ. Нафта в обмін на ширвжиток. Все при своїх інтересах.

Одним словом, труп заклятого друга, що пливе за течією річки, вже замаячив на горизонті.