Нова патрульна поліція - добре. А як бути з парамилитарес?

До питанню о реформі органів внутрішніх справ і новій патрульній поліції. У принципі ідея дуже і дуже хороша. Є в їй і раціональне зерно, і шанси на успіх. Починати потрібно було саме з патрульних і автоінспекції.

У - перших, це обличчя правоохоронної системи, і саме тут швидкі зміни будуть найбільш помітні і добре сприйняті суспільством.

У - других, реформувати ППС і ДАІ куди простіше, ніж кримінальний розшук, УБЭП і інші УБОПы. Там сидять які - ніякі, але фахівці–з знанням, досвідом і зв'язками.Просто так, одним наказом міністра, розігнати їх не відкривши при цьому ящик Пандори, неможливо. Це розуміли навіть більшовики–на перших порах в рядах радянської міліції було немало «старих фахівців» , те є царських поліцейських. Потім, правда, їх поступово поувольняли, що спричинило за собою вибухове зростання злочинності в 1920 - х. Більше - менш ефективно боротися з криміналітетом країна навчилася тільки напередодні Другої світової.

Тому обережність нинішнього українського уряду в такій тонкій сфері можна тільки вітати.

Проте є ще один момент, який зводить на ні все зусилля Авакова і Згуладзе по реформуванню системи.Це величезна кількість не пов'язаних з правоохоронними органами людей, які, тим не менш, частенько підміняють собою державних службовців, втручаючись в конфліктні ситуації і намагаючись вершити правосуддя.

І йдеться не тільки о численних «самооборонах» , «правих секторах» і «оберигах» , хоча і вони викликають тривогу–сьогодні, наприклад, одна така організація розгонила акцію протесту жителів вулиці Королева, обурених незаконним будівництвом на газоні.

Все так що називаються «громадські формування» , переважна більшість яких являються «дзеркалами» (у мережевому розумінні цього слова) приватних охоронних фірм, представляють величезну загрозу для суспільства, нівелюючи все ті позитивні зміни, які з працею просуває керівництво країни.Звичайно, приємно буде побачити красеня - поліцейського–колишнього програміста, який з одного патріотизму пішов на вулиці дотримувати порядок. Але навряд чи люди почнуть довіряти органам, які або не помічають, або відверто співпрацюють з схожими на бандитські угрупуваннями, які, начепивши на уніформу українські прапорці, роблять усі що хочуть. У основному, слід сказати, небезкоштовно роблять…

У Україні немає нормальних законів о приватних охоронних підприємствах, що відкриває останнім дуже широке поле діяльності–від рейдерства і побиття представників протестних груп до захоплення адмінбудівель. Вони тим небезпечніші, що навчилися прекрасно мімікрувати під умовно «хороших» —у залежності від кон'юнктура.У початку минулого року деякі виходили під прапорами «антимайдану» , потім були «за єдину Україну» з Януковичем в главі, ну а сьогодні вони все поголовно «патріоти». Незмінними залишилися лише біти в руках і травматичні (і не тільки) пістолети за пазухою.

Багато таких структур, маючи лобістів в органах влади, починають отримувати додаткові повноваження–як, наприклад, нове одеське КП «Муніципальна охорона» , яке було, є і залишається комерційним «Гепардом».

Суть держави є монополія на насильство. Коли ця монополія порушується–що буває в епохи революційних перетворень —те і держава котиться під ухил.Тому щонайперше завдання, яке стоїть перед будь-яким постреволюційним міністром–скоріше усунути усіх конкурентів урядових структур.

Словом, я тільки за нову патрульну поліцію–бережи її Господь. Але толку від створення чергового батальйону «мушкетерів короля» без усунення відверто зайвих і деструктивних «гвардійців кардинала» ні.

Олег Константинов