Мирний час

Запах свіжого бузку приємно розливається по міських вуличках. Ми ловимо себе на думці, що можна не одягати верхній одяг, виходячи на залиту сонцем вулицю. Дитячий сміх стає все голосніше, а відкриті вікна жалісливих домогосподарок, мимоволі, будять в нас апетит своїми кухонними ароматами. Таке буває тільки в теплу пору року. Посмішки зустрічних незнайомих людей, доповнюють цю картину весняного пробудження. А чого вартий запах шашлику, що постійно доноситься невідомо звідки…Чутно як молодь, сміючись, про що - те сперечається під вікнами. Молоді мами з колясками, здається, розквітають разом з першим весняним листям прямо на очах…Бентежить тільки труп, що злегка припухнув і потемнів за декілька днів, в клаптях форми, що камуфлює.Ганчірки в крові, що запеклася від високої температури, та бездомні собаки з голодними очима, що не гидують людською мертвечиною. Та що там говорити, і своїми родичами що теж вже не гидують. Трохи дивує старенька, що марно катує своє щастя в черговому сміттєвому баку у пошуках їжі, адже її вже випередила публіка помолодше, та і не викидає давно ніхто і нічого. Людина, з руками, що потемніли від постійного контакту з брудом і машинними олією, своїми величезними, грубими пальцями набиває патрони в магазин в звичному ритмі. Земля…вона чорна на багато кілометрів, усипана рукотворними осколками людських доль, де матеріальними пам'ятниками цьому служать залишки боєприпасів великого калібру. Тут теж весна. Тут теж уміють їй радіти. Саме так виглядає наша Україна зараз.

Ви дійсно думаєте, що ви у безпеці? Ви наївно вважаєте, що у ваше життя ніколи не прийде війна? Не постукає своєю кістлявою рукою у ВАШІ двері, а потім не виб'є її вибуховою хвилею, коли ви її не відкриєте? Ваша робота, ваші родичі і друзі, все хто вам доріг зможуть спокійно ходити по вулицях, не чекаючи, що зараз прилетить з «нізвідки» міна, яка розверне вам живіт і відірве кінцівку? Як усі говорять у такому разі: «ось якщо, підуть на наше місто, ось тоді і я піду». Це, звичайно, логічно, напевно. Коли ворог стоятиме під містом, вважайте, що війна вже палить у вас на кухні ваші сигарети, трахає вашу дружину і дратує шматком хліба вашої голодної дитини. Друзі, вона вже тут.

І якщо ви упевнені, що за вас помре хто - те інший, ви глибоко помиляєтеся. Вибір невеликий :бігти, стати рабом або спробувати зупинити усе це доки ще на сусідській кухні, через стінку, в іншому під'їзді. І це не «там, далеко». Ви все ще дозволяєте собі витрачатися на всяку непотрібну нісенітницю, яку ви втратите, коли вас гнатимуть з вашої землі? Ви все ще рахуєте слово «волонтер» яким - те науковим терміном? У вас немає часу допомогти? Відмінно. У вас буде багато часу, коли ви залишитеся без роботи, без будинку і без майбутнього. Усі бояться потрапити на війну. Боятися–це нормально. Усі, отримуючи повістку, міняються в особі. Але, якщо ви не можете нести військову службу, по яких - або причинам, це не означає, що для вас війна закінчилася. Все тільки починається, друзі…

Зате макі як цвітуть–чудо. Говорять, макі–це солдатська кров. Говорять, вони добре ростуть на рясно политою кров'ю героїв землі. Напевно–правда.

P.S. Ти - потрібний нам.Твої руки і час потрібні нам. Може, саме твоя волонтерська допомога врятує життя тому, хто тебе захищає.