Контроль влади : партійний чи позапартійний

Позапартійна перспектива

У міні є декілька знайомих (Київ, Харків, Львів), що або повністю заперечують роль партійної системи у майбутньому державному влаштую України, або просто покладають більші надії на інші інструменти. Кажу "інші", бо як із запереченням партій все чітко й конкретно (партії не годяться), то від далі між ними є певні розбіжності, в яких я і сам не дуже добрі орієнтуюсь. Дуже умовно чи приблизно можна окреслити три складові того суспільного руху: системщики, народовладці і приватвласники.Перші кажуть про потребу зміни всієї системи влади (як конкретно поки не визначили), другі–про запровадження народовладдя (у яких саме форматах ще не сказали), треті наполягають на тому, що тергромада має набути прав приватної власності за спеціальною схемою. Але у всіх трьох напрямків є і спільна рису : згадка про так звані ОСН (органи самоврядування населення), яким приділяється більша чи менша увага. Виходить, може й поверхово, що ОСН протиставлені партіям.

І від останнім часом у нашій дискусії виявилось, що, можливо, питання про контроль виборця над владою може статі тим вузловим критерієм, що дозволити виразно побачити різницю між партійним і позапартійними (ОСН?) підходами. Побачивши таку перспективу, автор поставивши перед собою завдання порівняти їх спочатку так, як він це розуміє, а потім вже за допомоги колег зі згаданих громадських рухів зробити відповідні коригування чи розвиток початково запропонованих схем.Відтак в партійній частині наведені нижче міркування можна вважати пробачимо нагадуванням загальновідомих розмов, а в позапартійній–ескізними чи початковими. Така розмова не виглядає зайвою також і з огляду на розгортання кампанії з місцевих виборів. Питання контролю виборця за владою є одним з важливих, болючих і не буде забуте під година виборів ані кандидатами, ані їх виборцями. Можливо, позапартійні (ОСН?) підходи стануть тут у нагоді?

Але почати треба взагалі з основної, так би мовити базової моделі поняття політичного контролю чи політичної відповідальності.

1. Політичний контроль.Базова схема

Що таке взагалі контроль? Це можливість суб' єкту (у нашому випадку виборця) оцінювати результати якогось процесу (у нашому випадку політичної діяльності свого депутата) і за споживи чи регулярно вживати коригуючих втручань (відкликати терміново, або обирати чи не обирати на чергових виборах, підтверджуючи таким чином свою довіру чи відмовляючи у ній за наслідками діяльності депутата).

Кидання у баки мі не розглядаємо як практику самосуду, руйнування демократії та і взагалі щось дикунське, не кажучи вже про ті, що абсолютно неефективне.

Загальна чи базова схема політичного контролю виглядає так:

Все просто і зрозуміло: виборець обирає кандидата на підставі його програми і з урахуванням довіри до нього. Довіра є похідною від освіти, досвіду професійної та громадської роботи кандидатові і таке подібне.Потім кандидат працює, досягає певних результатів у реалізації своєї програми, а потім настають нові вибори. І від тут вже реалізується політична відповідальність, бо виборець висловлює своє ставлення до тихий результатів, а депутат його абсолютно точно вимірює кількістю поданих за нього голосів.

Є пропозиції зробити відкликання депутатів пробачимо і легенею, щоб можна було їх міняти часто (двічі на рік?), або зробити планові вибори частішими. Не будемо відволікатись, бо те окреме питання і воно на предмет нашої розмови майже не впливає. Дійсно, часто чи рідко проводити вибори, обирати усю раду цілком чи тільки на окремих ділянках, питання контролю ж залишиться.

Але як мі придивимось до цього контролю уважніше, то побачимо, що справа не в самому контролі депутата як можливості його термінового відкликання чи повторного не обрання, а глибше - в якості того депутата як будь - якого працівника на будь - якому робочому місті.Дійсно, питання налагодження ефективного (жорсткого) контролю розглядається як захід, що змусить недоброчесного депутата тремтіти, боятись ганебного вигнання. І відтак не вдаватись до всіляких оборудок на користь владної кишені, а чесно і сумлінно працювати на користь виборця. Втім, хіба така людина не встигне зробити ті, що задумала, і за скороченої каденції? Чи хіба вона не використає такі засоби демагогії, підкупу, залякування, що зроблять її взагалі недосяжною для того контролю? Практика нашого життя дає достатньо прикладів саме такого депутатства. Те мета має бути не в тому, щоб часто виганяти поганих, а в тому, щоб мати добрих з самого качану.

Але повернімося до власне контролю і його здійсненні за умови роботи партійної системи (саме системи, бо роль партійної конкуренції зрозуміла).

2.Парт - контроль

Що дає у сенсі контролю поява на додаток до базової схеми партії?

По - перше, у партії є своя програма і свій рівень довіри у виборця. Не будемо заглиблюватись у це велике і складень питання, що не пов'язане з контролем безпосередньо, але згадати про нього було треба.

По - другу, і це вже ближче саме до контролю, партія взагалі, як вибори національні, чи в особі її місцевої організації, як вибори місцеві, висуваючи того чи іншого кандидата, бере на собі відповідальність за його майбутню роботові. Важливий момент, адже для того, щоб на це зважитись, партія має людину перевірити? Ну, як то партієць зі стажем, то його добрі знають і довіряють, а як людина молода і не перевірена у справі? У цьому випадку треба думати над двома питаннями: чи рівень освіти і практичного досвіду є достатнім для роботи і чи особисті якості людини відповідають певним вимогам.Зауважте, думати треба партійцям, а виборцю залишається радіти, що хтось таки опікується якістю депутатського корпусу. І буде відповідати у разі негативного результату. Відповідати політично: кількістю голосів, що одержить на наступних виборах.

А чи має партія готувати кандидата, а вірніше кажучи, навчати його за тими чи іншими програмами? Загальними, такими як вміння виступати перед аудиторією чи спілкуватись зі ЗМІ або у соціальних ятерах. А також галузевими, бо хто сумнівається в тому, що проблеми ЖКГ відрізняються від проблем освіти або охорони здоров'я, а депутат же йде працювати на їх розвиток, то мабуть партія має забезпечити, щоб людина була не просто в курсі тій справи, мала про неї якесь уявлення, а володіла всім кілком важливої галузевої інформації.Це і поточний стан галузі, і аналіз проблем, і шляхи їх вирішення, і окремі практичні обставини чи фактори–хто сумнівається в тому, що те дійсно доладно і вимагає високого рівня кваліфікації.

Партія має добрі підтата про підготовку кандидатів, бо може зганьбитись ще до виборів. Як людина вийде під телекамери чи на трибуну і почне казати щось непереконливе, неаргументоване, покаже, що вона не володіє предметом дискусії, то це ж вдарить по партії. Тут маємо згадати про політичних конкурентів. Так звані зустрічі з виборцями, на яких доярки чи трактористи, вчителі та інженери ставлять запитання кандидатам абсолютно неефективні з точки зору прояснення кваліфікації кандидатів. А від зустріч проблемна, скажімо, на телебаченні чи на шпальтах газети, де розмова йде між кандидатами різних партій, але працюючих в одній галузі–оце так, оце дискусія. Бо запитання і відповіді кваліфіковані.І оцінки або контраргументи дають виборцю можливість дійсно побачити галузь і дійсно зрозуміти, наскільки кожен з кандидатів глибоко володіє питанням. Не можна не зауважити, що телебачення і преса не є взаємозамінними в цьому сенсі. На телебаченні обмежений година, більшість фахівців не є вправними ораторами і їх цілком можуть затиснути в дискусії неосвічені, але нахабні активісти. Інша справа стаття. Щоб її написати треба бути впевненим в собі і бути готуємо не до словесних вправ "Ти хто такий", а до прискіпливого аналізу з боку фахівців. Рівень дискусії зростає на порядок.

Але підготовка до виборів, можливість одержати перемогу в політичних дебатах і завоювати ті місце в раді–те, звісно, тільки качан. Результат роботи на протязі каденції і політична відповідальність за нього визначаються ще суттєвою мірою якістю організації роботи фракції. І це вже прямий і безпосередній, можна сказати щоденний контроль.

І врешті - решт, наша схема у випадку партійного контролю набуває такого вигляду :

Підведемо риску: відбір кандидатів, їх підготовка, організація роботи фракції–вісь ті важелі чи інструменти, що додає до питання контролю влади партія. Так, партія ідеальна, реальні наші партії багато чого з того, про що мі згадали, робити ще сьогодні не можуть чи не хочуть. Але ж мі ведемо розмову про майбутнє, про ті, як має бути, тому і про партійні механізми контролю влади нагадали саме з такої точки зору.

3. ОСН - контроль

Органи самоврядування населення визначені нашим законодавством і можуть бути створені без жодних обмежень у будь - якій територіальній громаді. Їх вплив на контроль влади можна у першому наближенні показати наступним чином :

Нагадаю, що ця схема носити приблизний, ескізний характер.Визначеним є тільки певна кількість ОСН (будинкового, квартального рівня) та ще якийсь орган управління (я назвавши його супер - кому), який має бути в системі. Різні складові згаданого руху (я налічив три, але те цілком умовно) мають запропонувати свої конкретні рішення. І тоді можна буде рухатись далі в проясненні того, що ж уявляє з собі кожна конкретна позапартійна альтернатива. Мені і самому цікаво в тому розібратись, але як?

4. Сюрприз

Я давно кажу своїм опонентам з позапартійного табору, що сморід дуже програють у тому, що не оформлюють свої пропозиції у вигляді сайту, інформаційної бази, яка давала б виборцю чітке і зрозуміле уявлення про їхні пропозиції. Чому б ту базу не зробити колективно?

Це питання не риторичне, це запрошення до участі в конкретній роботі.

Інформаційна база у першому наближенні тут: http://nopartyukr.blogspot.com/

Пропозиції і запитання можна зробити тут: https://www.facebook.com/groups/1741842106042216/

А читач має набратися терпіння до тихий пір, поки ті схеми будуть напрацьовані. Поки що тільки партії.