"А може бути ви теж до музики близькі".

У редакцію «Злочинності.НІ» прийшов лист від музикознавця камерного оркестру Миколаївської обласної філармонії Тамари Пивень, яка розповідає про те, в якій ситуації опинилася філармонія.

Як відомо стара будівля, в якій розміщувалася Миколаївська обласна філармонія на вулиці Маршала Василевского, знаходиться в украй аварійному стані. З - за цього артистів філармонії разом з директором, а це 48 чоловік підселили до колективу Миколаївського академічного художнього росіянина драматичного театру.Останні, у свою чергу заявили, що начальник управління культури, національностей і релігій Миколаївської ОГА Михайло Димитров і віце - губернатор Оксана Янишевская знищують Николаевсий академічний художній російський драматичний театр, намагаючись розмістити там філармонію.

У своєму листі Тамара Пивень розповідає історію Миколаївської філармонії і про обіцянки різних представників влади, які так і залишилися обіцянками.

Далі приведений не змінений текст листа

Миколаївська обласна філармонія з кінця літа цього року втратила навіть те невелике приміщення, в якому артистам доводилося репетирувати концертні програми. Комісія, створена обласною адміністрацією, визнала будівлю аварійною.Обласна влада запропонувала розмістити колективи і адміністрацію філармонії у будівлі Миколаївського академічного художнього росіянина драматичного театру, але на сьогодні питання не вирішене і артисти продовжують працювати у будові з частково зруйнованим другим поверхом.

Ось вже більше 30 - ти років, з моменту руйнування будівлі філармонії з унікальним концертним залом на початку 80 - ых, музиканти не мають даху над головою, не дивлячись на багато обіцянок з боку влади. Миколаївська публіка може втратити можливості слухати концерти вподобаних виконавців, зокрема камерного оркестру Ars Nova, що має багату історію.

«А може бути ви теж до музики близькі…»

Цими поетичними рядками я, музикознавець Миколаївської обласної філармонії, звертаюся до усіх поціновувачів високого мистецтва.Можливо, багато хто чув, що приміщення, де розміщувалися репетиційні кімнати наших творчих колективів, визнане аварійним. На початку серпня в будівлі побувала спеціальна комісія, яка у своєму укладенні заборонила проведення репетицій і взагалі знаходження співробітників філармонії під напівзруйнованим дахом. Ви можете прочитати про це у багатьох друкарських і мережевих інформаційних ресурсах нашого міста. Одного разу я вже поводилася з листом до чиновників миколаївської адміністрації з проханням звернути увагу, що наше місто, яке має багату культурну спадщину, гідне філармонічного залу. Тепер я хочу зробити відкритим цей лист, доповнивши його у зв'язку із згаданими вище подіями.

Мудрі слова вимовив одного разу академік Дмитро Ліхачов : «Держава має право на існування, якщо збережена його культура».Не зберегли, на жаль, філармонічний зал, який півстоліття приймав вдячного слухача і музикантів зі світовими іменами. Більше тридцяти років тому бюрократичним апаратом комуністичної влади був підписаний варварський документ про те, що знесло будівлі філармонії. Був знищений унікальний по своїй акустиці концертний зал, на місці якого утворилася тоді гора битого скла. Це зведення залу було викладене порожніми пляшками, щоб філармонія співала. Миколаївський слухач втратив храм музики, а музиканти–свого дому.

Зникла з лиця землі не просто будівля. Була стерта важлива історична пам'ятка в культурному просторі нашого міста і його унікального кварталу, на якому колись височів Палац Аркаса, а також перші кінотеатри, де в перервах між сеансами грали музичні оркестри. Це будинок Когана–зал Канівського, де згодом діяв «Электробиоскоп» Г. Зайлера, будинок Е.Гончарова, де 23 березня 1907 року був відкритий електротеатр «Ілюзія» А. Зеленского, де потім діяла палітурна майстерня, а з 1937 року він був відданий під філармонічний зал. Зараз цих будівель немає.

У історію міста Миколаєва, якому нещодавно виповнилося 225 років, навіки вписані імена тих, кому ми зобов'язані його народженням, розвитком і розквітом. Це були часи, коли одночасно із створенням верфі закладалася і культура нового міста. Будувалися театри, концертні зали, відкривалися приватні музичні школи, де працювали випускники консерваторій. Князь Потемкин привіз з собою оркестр рогової музики, що складається з 22 професійних музикантів і 21 учня, керований відомим італійським капельмейстером і композитором Джузеппе Сарти.

Питаннями культури займалися військові губернатори міста, постійно запрошуючи знаменитостей. Двічі побував в нашому місті відомий російський композитор Н.А.Римський - Корсаків, який займався комплектацією військового оркестру, проводив з музикантами репетиції і концерти.

У великому залі Зимових морських зборів (Будинок Флагманів і Капітанів) 135 років тому Миколаївські слухачі мали можливість аплодувати іншому знаменитому музикантові, композиторові Модесту Мусоргському, який приїхав із співачкою Дариною Леоновой.

Більш ніж в 15 - ти акустично здійснених концертних залах звучало високе мистецтво Музыки. Можна позаздрити тим, хто чув прекрасні голоси Собинова, Шаляпина, блискучу гру піаністів Рубінштейна, Скрябина, Аренского і ще багатьох інших знаменитостей.

Академічне мистецтво займало тоді одно з престижних місць і мало публічне визнання. А в 50 - е роки XX століття симфонічним оркестром філармонії диригували запрошені музиканти, народні артисти Натан Рахлин, Григорій Майборода, Стефан Турчак, Вероніка Дударова.З оркестром виступали музиканти зі світовими іменами: Давид Ойстрах, Леонід Коган, Віктор Кнушевицкий, Яків Зак, Євгенії Сечкин та ін.

Але мінялися часи, приходили інші лідери, від яких залежало збереження і примноження культурної спадщини нашого міста. Підкоряючись постанові, що вийшла в 1959 році, ЦК КПРС, що вказує розвивати художню самодіяльність і, за недоброю ініціативою безіменних чиновників, гордість філармонії–симфонічний оркестр–був розформований. Це був одиничний випадок рокової слухняності. У інших обласних центрах розгонити симфонічні оркестри не квапилися.

Якщо говорити про ближчий нам час, то за минулі роки було багато обіцянок з боку місцевої влади.У згаданій на початку статті аварійній будівлі колишнього гуртожитку на 9 - ой слобідський, де тулилася адміністрація і колективи музикантів, досі зберігається картинка–проект сучасної будівлі філармонії, яка повинна була височіти в Каштановому сквері. Був навіть готовий козирок будівлі, але знову з'явилися причини, які не дали здійснитися цьому проекту.

Всякий раз відмічаючи ювілеї філармонії, обласна влада констатувала той факт, що доки у філармонії немає свого концертного залу, але він обов'язково буде. Так, на святкуванні 60 - летия, з сцени Російського драматичного театру урочисто було вимовлено губернатором області, що філармонії «дарують» недобудована будівля палацу культури імені 61 комунара (Нині ця будівля Сіті - центру). Потім були обіцяні будівлі різних кінотеатрів міста. У серпні 2005 року газеті «Вечірній Миколаїв» пост губернатора А., що займав у той часСадыков повідомив, що обласна філармонія переїде в ДК МВС, а ось рішення по долі Будинку офіцерів флоту буде прийнято у вересні 2005 року, і, окрім цього, у філармонії з'являться опікуни–великі миколаївські фірми і компанії, які допоможуть їй містити велику будівлю ДК. ДОФ дійсно з 2004 року знаходився на балансі обласного управління культури, і туди планували вселити філармонію, яка 5 років справно видавала зарплату черговим аварійної будівлі, що руйнується на очах. І ніхто не збирався вкладати туди мільйони, щоб відродити, відновити старовинний пам'ятник архітектури.

Без особливого бажання, і, можливо, з великим побоюванням погоджуються деякі керівники культурних закладів надавати зали для проведення концертів філармонічним колективам.

Вищі сфери духовної діяльності у всі часи були схильні до зрадливості долі.Але саме ці самі вищі сфери, будучи нерентабельними, все ж окупають себе опосередковано, а головне–виконують роль формування людини високої культури.

Хочеться вірити, що знайдуться в нашому місті люди, які не словами, а своїми добрими справами, благородними вчинками розв'яжуть наболілу проблему прихильників високої музики, а також збережуть для міста камерний оркестр, що нещодавно відмітив свій 45, - літній ювілей (симфонічний оркестр філармонії не проіснував і 20 - ти років). На сьогодні наші колективи знаходяться у важких умовах, а що має велику міську аудиторію камерний оркестр працює без постійного диригента, а тепер, можливо, і без постійного місця для репетицій. Не дивлячись на це, оркестр підтримує високу планку професіоналізму, працюючи із запрошеними ведучими диригентами України і зарубіжжя, щомісячно виносячи на суд слухача нову програму.Хочеться, щоб настав час, коли наші музиканти набудуть свого дому, який для усіх стане вогнищем духовного єднання виконавця і слухача. І в особливі хвилини зустрічі з прекрасним мистецтвом Музыки кожен з нас матиме можливість залучення до краси духовної творчості, що хвилює, зіткнення з одним з самих заворожливих джерел людської радості : з розумінням глибини людини, з розумінням себе і свого місця у світі.

Тамара Пивень музикознавець камерного оркестру Миколаївської обласної філармонії