Бачиш ховраха? А він є, - де ховається миколаївський бюджет

На сьогодні Президент України впроваджує європейські стандарти відкритості і прозорості в роботі органів державної влади. З квітня 2011 року чинності набув Закон України «Про доступ до публічної інформації». Цей документ, у свою чергу, був покликаний забезпечити прозорість і відкритість механізмів використання бюджетних коштів і відкрити звичайному громадянинові України доступ до інформації про них. Фактично, кожен отримав законодавчо закріплену можливість дізнатися, куди використовуються ті засоби, які у вигляді податків стягує держава з його кишені.

Основним документом, який регламентує використання, у тому числі, і засобів платників податків, в Україні являються бюджети різних рівнів.Місцева влада окремо взятих міст нашої держави пішла шляхом надання вільного і нескладного доступу до свого бюджету. Навіть початкуючий користувач «всесвітньої павутини» , просто зайшовши на сайт міської ради свого міста, на першій же сторінці побачить посилання на бюджет. Серед таких ось відкритих міст можна привести в приклад Кіровоград, Черкаси, Луцьк.

Але ось миколаївська влада, мабуть, щоб уникнути зайвих питань і розмов вирішила сховати свій бюджет «за 19 - ю посиланнями». Якщо ви коли - те пробували, скориставшись сайтом Миколаївської міськради, знайти міський бюджет, то ви розумієте, про що я.

Так, на сайті представники міської влади розмістили інформацію про бюджет, як це вимагає законодавство. Проте зробили це вони таким чином, що її практично неможливо знайти. Що - те з розряду «Бачиш ховраха? - Ні - І я не бачу. А він є».Тому напрошується висновок, принаймні, у мене: напевно, є, що приховувати.

Але навіть якщо ваші пошуки самого документу бюджету увінчалися успіхом, то не поспішайте радіти. Відкривши його, мені відразу ж чому - те згадався губернатор Харківщини Михайло Добкін з його «трішки текст по - дебільному написаний». Хіба тут можна в чому - те розібратися людині, яка не має базової економічної освіти(хоча, думаю, і воно тут навряд чи врятує)? Бажання вникати в це пропадає зовсім і відразу.

В той же час, вище згадані міста текст бюджету оформляють у відокремлену розкреслену таблицю, де звичайній людині все «ясно - зрозуміло» , і око радіє.

Далі, якщо гарненько попорпатися в цій нерозберисі, можна побачити цікаві речі.

Я б, можливо, і сама не обернула б на цю увагу, якби не побувала на тренінгу по бюджету у Віктора Бобыренко, який є главою «Бюро аналізу політики» і експертом соціального лобіювання. Йому, як людині з величезним досвідом у сфері бюджетообразования, попалися на очі цікаві рядки в тексті Миколаївського міського бюджету за 2013 рік. Так, за його словами, на представленій картинці підозру викликають дві речі:

1) чи не занадто багато засобів закладені на бухгалтерію? Чи не приховані тут
інші адміністративні витрати або зміст автомобілів, приміщень і тому подібне?

2) із загальної суми в 4,5 мільйони гривен на оплату праці і енергоносії
закладене 3,2 мільйона гривен.Куди витрачається інші приблизно 1,2 мільйона гривен?

Адже правда, в такому «творчому безладі» дуже зручно приховувати цифри, неправда?

Не наговорюватиму, можливо, там все легально. Я не економіст. Проте мені цікаво, чому існує така різниця і як планувалося витратити цей мільйон гривен. На те і існує Закон України «Про доступ до публічної інформації» , зокрема, частина 5 статей 6, нормами якої я і скористалася.

На жаль, або на щастя, час, коли за пересічних громадян все вирішувало державу, пройшов. Ми маємо право і зобов'язані самі його контролювати, заглядати в «народний гаманець» і входити в деталі механізмів місцевого ресурсообразования. Врешті-решт - хоч би гроші здатні зацікавити наших людей?!

Для довідки:соціальний лобізм(адвокаси) - кампанія, спрямована на представництво і захист прав і інтересів певної соціальної групи. Об'єктом дії кампаній є державні установи(організації); метою дії—здійснення певних структурних змін(наприклад, ухвалення законів) відносно групи, інтереси якої таким чином відстоюються.